Жалюгідні виправдання

Сьогодні в Церкві все більше піднімається питання про те, що люди вбачають у Богові безжального та невблаганного тирана і через те не навертаються до Нього. А якщо все таки такі люди приходять до Церкви, то їх стосунки з Богом нагадують стосунки не Батька і дитини, якими вони мають бути в ідеалі, а швидше жорстокого пана і раба. І причини такого ставлення людей до Бога наводяться різноманітні: чи то викривлене сприйняття образа батька, закладене ще в дитинстві, чи страхи, набуті знову ж таки в дитинстві, чи ще щось зі сфери підсвідомого та малозрозумілого. Але за цими припущеннями (деколи цілком реальними і логічними) якось губиться (забувається) основна причина, через яку люди не сильно поспішають навертатися до Бога. Назва цієї причині – гріх.

«Світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі» (Ін. 3:19-21), – а от і розлоге пояснення цього «феномену», яке свого часу дав Господь Никодимові, а заодно і всім нам. А те, що люди не правильно сприймають образ Бога-Отця, який висвітлюється в Біблії, пояснюється передусім не викривленим сприйняттям батька закладеним у дитинстві, а банальним небажанням читати Біблію!

Як, питається, людина може правильно сприймати біблійний образ Бога, якщо вона не хоче до рук Біблії взяти? – Ніяк. І замість того, щоб виправити прогаяне, тобто для початку взяти до рук Біблію і почати вивчати її, вона починає шукати виправдання для себе. І тут часто стають у нагоді психологи, які пояснюють, що причина небажання навертатися до Бога міститься не в самій людині, а в неблагополучних обставинах, які склалися в її житті. Жалюгідне, до речі, виправдання, адже якщо слідувати за такою логікою, люди, які народилися і виросли в срср, не повинні вірити в існування Бога лише через те, що вони народились (виросли) в атеїстичній країні.

Між іншим, і до нині багато людей послуговуються саме цим аргументом, вказуючи, що жили і виховувалися в іншій епосі, де проголошувалося, що Бога немає, тому вони і не вірять у Нього. Безглузда, між іншим, логіка (по іншому її не назвеш), адже в срср не було не мобільного зв’язку, не Інтернету, не мікрохвильовок чи пральних машин-автоматів (принаймні, для пересічних обивателів), проте чомусь ці «атеїсти» всім цим користуються, а як заходить мова про Бога – то тут їх відразу по-іншому виховали. Не викрутитесь, не дорогенькі, причина вашого атеїзму міститься у вашому гріху, у небажанні каятися, навертатися до Бога, а зовсім не у вихованні, «генах», чи, як сучасний варіант, у «викривленому сприйнятті образа батька, закладеного ще в дитинстві». Згадані причини можуть заважати людині навертатися до Бога, а можуть навпаки сприяти її наверненню (між іншим, доволі часте явище), але основна причина – це все ж таки гріх.

А сприйняття Бога як безжального тирана сьогодні доволі рідке явище. А якщо таке ставленні і має місце, то людина перебуває в Церкві, а не за її межами, а перебуванні в лоні Церкви значно покращує (робить майже 100-відсотковою) можливість людині відкрити справжній біблійний образ Бога. А що є, на жаль, сьогодні у світі зовсім не рідким явищем, так це брак, а то повна відсутність, страху Божого, що дає людям змогу не долучатися до Церкви, не каятися у власних гріхах, навертатися до Бога. А при докорах сумління тішити себе жалюгідними виправданнями про те, що причина такого ставлення до Бога міститься не в них самих і від них зовсім не залежить.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЖалюгідні виправдання

Попередній запис

Як сталося, що Небесний Отець вселяє декому з нас жах?

Божі діти на межі нервового зриву Є страх рятівний, що не дозволяє скоїти гріх там, де без нього людина могла ... Читати далі

Наступний запис

Бог гнівається?

Наслідки землетрусу на острові Гаїті в 2010 році Християнський погляд на катастрофи Всякий раз, коли у ... Читати далі