(Продовження від 25 квітня)
Я читав релігійні твори Толстого із сумом. Погляд, що проникає в людське серце як рентген, зробив його великим романістом і перетворив на змученого християнина. Толстой усе своє життя боровся із зустрічною течією, подібно до лосося на нересті, і врешті-решт зламався від морального виснаження.
Та все ж, я вдячний йому за те незабутнє враження, яке зробив на мене його непохитний пошук істинної віри. Уперше з романами Толстого я познайомився в той період, коли страждав від затяжних наслідків «церковного насильства». У церквах, де я виріс, було надто багато підробок (чи, принаймні, так мені здавалося через мою юнацьку самовпевненість). Бачачи розрив між ідеалами Євангелія і вадами його послідовників, я відчував тяжку спокусу відмовитися від цих ідеалів як безнадійно недосяжних.
Саме тоді я відкрив для себе Толстого. Для мене він став першим письменником, що вирішив найскладніше завдання: зробити добро таким же достовірним і привабливим, як зло. У його романах, казках і оповіданнях я знайшов джерело моральної сили.
Біограф Толстого, А. Н. Вілсон, відмічає, що «його релігія була, по суті, справою Закону, а не Благодаті – схемою для вдосконалення людини, а не розумінням про Бога, Який прийшов у пропащий світ». У світлі Божого ідеалу Толстой з кристальною ясністю міг бачити власну невідповідність цьому ідеалу, проте він не зробив наступний крок, довірившись Божій благодаті для подолання цієї невідповідності».
Незабаром після прочитання творів Толстого я відкрив для себе його співвітчизника – Федора Достоєвського. Ці два найбільш відомих і обдарованих російських письменника жили і працювали в одну і ту ж історичну епоху. Хоча вони із захватом читали твори один одного, Толстой і Достоєвський ніколи не зустрічалися, і, напевно, – до кращого. Це були дві протилежності. Тоді як Толстой створював світлі, радісні романи, твори Достоєвського наводили на серйозні, глибокі роздуми. На відміну від Толстого, що виводив аскетичні схеми самовдосконалення, Достоєвський час від часу марнував своє здоров’я і стан на алкоголь та азартні ігри.
Достоєвський, незважаючи на багато життєвих помилок, досяг у своєму мистецтві приголомшливої майстерності. Його романи з толстовською силою говорять про благодать і прощення: саму суті християнського Євангелія.
(Продовження див. 27 квітня)
З книги «Вціліла душа»
