Від російського романіста Льва Толстого я перейняв глибоку повагу до непохитного, абсолютного Божого ідеалу. Етичні ідеали, які Толстой зустрічав в Євангеліях, притягали його, як полум’я, хоча, врешті-решт, нездатність жити в згоді з ними погубила його. Він прагнув виконувати Нагорну проповідь буквально, і незабаром його сім’я стала жертвою надмірного ентузіазму Толстого в пошуках святості. Наприклад, прочитавши звернене до багача веління Ісуса роздати усе, він вирішив звільнити кріпаків, відмовитися від авторських прав і роздати свій великий маєток. Толстой носив селянський одяг, сам майстрував собі взуття і працював у полі. Його дружина Софія, бачачи, що сім’я от-от залишиться без коштів для існування, почала гнівно протестувати, і, врешті-решт, граф пішов на певні поступки.
Читаючи щоденники Толстого, я немов повертаюся у своє минуле, коли сам був захоплений перфекціонізмом[1]. Ці щоденники описують багато серйозних зіткнень графа з його сім’єю, але значно більше – із самим собою. Намагаючись досягти досконалості, він постійно винаходив усі нові правила. Толстой відмовився від полювання, паління, алкоголю і м’яса. У своєму щоденнику він накидав: «Правила для розвитку емоційної волі. Правила для розвитку піднесених почуттів і позбавлення від низинних». Проте, Толстой ніколи не міг досягти того рівня самодисципліни, який був потрібен для дотримання його правил. Він неодноразово давав публічну обітницю стриманості і просив про роздільні з дружиною спальні, проте йому ніколи не вдавалося дотримати цю обітницю тривалий час, і, до великого сорому графа, шістнадцять вагітностей Софії свідчили про цю нездатність всьому світу.
Втім, іноді Товстому вдавалися і дуже гідні справи. Наприклад, після довгої перерви він у 71 рік написав свій останній роман «Воскресіння» на підтримку духоборів (анабаптистської групи, що зазнавала гонінь з боку царя), пожертвувавши всі виручені за роман гроші на фінансування їх еміграції в Канаду. Крім того, філософія відмови від насильства, що бере початок безпосередньо в Нагорній проповіді, своїм впливом надовго пережила Толстого в таких ідеологічних наступниках, як Махатма Ганді і Мартін Лютер Кінг.
(Продовження див. 24 квітня)
З книги «Ісус, Якого я не знав»
[1] Віра в те, що ідеал може та мусить бути досягнутим.
