Що ж, збереження текстів – добра справа. Але чи є істинним те, що в них записане? Я, наприклад, можу вигадати фантастичну розповідь про інопланетян, надрукувати її мільйонним накладом, запаяти кожен екземпляр у металеву банку, закопати банки в різних частинах світу, і, не виключено, що через пару тисяч років, хоч би один екземпляр збережеться. Причому – в абсолютно точному виді, без якихось викривлень. Чи буде достовірність тексту означати достовірність описуваних у ньому подій? Звісно ж, ні! Як же тоді ми можемо бути упевненими в достовірності Нового Завіту?
Тут нам приходять на допомогу зовнішні підтвердження іншого роду. Не дивлячись на те, що євангельські події відбувалися в одній з найбільш віддалених провінцій римської цивілізації, нехристиянські літературні та історичні твори не залишили їх без уваги. Серед єврейських, римських і сирійських джерел, що датуються періодом з 50-го по 180-й роки, налічується сімнадцять (!) небіблійних текстів, що містять у цілому більше 150 подробиць про життя, вчення, смерть і Воскресіння Ісуса Христа, а також деякі елементи віровчення ранніх християн. Римські джерела належать перу істориків (Тацит, Светоній, Галл), державних чиновників (наприклад, звіти Плінія Молодшого про ситуацію з християнами в підпорядкованій йому провінції) і навіть цезарів (Траян, Адріан). Юдейські (Талмуд, Йосиф Флавій) джерела наводять свій погляд на факти, що викладені в Біблії, і, хоча тлумачення фактів у них іноді дуже екзотичне, самі факти цими текстами підтверджуються (не було б фактів – нічого було б тлумачити).
З нехристиянських джерел (у тому числі – написаних ворогами християнства) ми знаємо про Ісуса; про здійснювані Ним чудеса; про пророцтва Старого Завіту, що виконалися на Ньому; про те, що Сам Він не лише був пророком, але і заявляв про Свою божественну природу.
Далі, з нехристиянських джерел ми знаємо, що за звинуваченням у богохульстві Він був страчений через розп’яття, а пізніше Його знову бачили живим. Його учні стали вірними послідовниками, які проповідували Його ім’я і Його вчення. Навіть якщо б до нас не дійшла Біблія, дуже багато що було відомо нам з небіблійних джерел, де ми маємо в розпорядженні достовірний опис життя, вчення і служіння Ісуса.
Аналогічно відбуваються справи із Старим Завітом. Узяти хоч би назви народів. Не так давно стверджувалося, що багато народів, згаданих у Старому Завіті, взагалі ніколи не існували. Наприклад – хеттеї, які жили, згідно твердженням Біблії, у другому тисячолітті до Р. Х. Інших історичних текстів, що згадували про цей народ, відомо не було, і критики стверджували, що хеттеї – вигадка біблійних авторів. Так тривало до 1905 року, коли археологи розкопали древню столицю хеттеїв і знайшли величезну кількість текстів на глиняних табличках. Описувана в них історія виявилася повністю відповідною тому, що було відомо про хеттеїв з Біблії.
Варто нам заглянути в Біблію, як багато загадок історій вирішуються самі собою. Так, будь-який спеціаліст із древньої історії розкаже вам, що приблизно за 1500 років до Різдва Христового Єгипет стрімко стає великою процвітаючою державою, а потім, раптом, приходять дикі і погано озброєні кочові племена гіксосів і повністю підкорюють усю країну.
Уявіть – величезну країну з чисельною армією і найдосконалішою військовою технікою (колісниці були танками того часу) захопили розрізнені, неорганізовані племена кочівників! Лише більше ніж за сто років єгиптяни змогли позбутися володарювання гіксосів. Як таке могло статися? Загадка!
Але в Біблії ми знаходимо те, чого не забажали записувати єгипетські історики: початок розквіту Єгипту співпадає з часом єгипетського полонення євреїв. Єгипет процвітав, бо в нього була величезна кількість дармової робочої сили, яка до того ж принесла із собою благословення Боже. “І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина” – говорить Біблія (Буття 39:2). Коли ж народ Ізраїльський виходив з Єгипту, армія з усіма колісницями і фараоном на чолі погналася за ними і була потоплена в Червоному морі. Величезна держава залишається без керівництва і без армії! Через те вона стає легкою здобиччю для диких кочових племен. Але якщо не брати до уваги ці дані, записані в Біблії за натхненням Господнім, нам не зрозуміти історії, що дісталася нам у фрагментах людських свідчень.
У Біблії ми виявляємо всілякі назви земель, імена царів, назви міст, описи подій, що свідчить про скрупульозність її написання. Більше ста років світські історики вели інтенсивні дослідження бажаючи спростувати Біблію. Тепер же історики вивчають Біблію, щоб перевірити достовірність своїх досліджень.