7 квітня – Присмак ганьби

Джон Ньютон (1725-1807)

Благодать, як і вода, завжди тече вниз, до найнижчого місця, і я не знаю нікого, хто утілює цей принцип краще, ніж Джон Ньютон, – автор, напевно, найпопулярнішого гімну всіх часів. Попри все, його пісня «О, благодать», написана близько 240 років тому, живе і до цього дня.

Виявившись проти своєї волі на службі в Королівському флоті, Джон Ньютон незабаром був вигнаний звідти за непокору і зайнявся работоргівлею. Виділяючись своєю схильністю до лихослів’я і богохульства навіть на тлі негідників, що оточували його, Ньютон служив на невільничому судні впродовж найпохмуріших і найжорстокіших днів трансатлантичної работоргівлі і, врешті-решт, дослужився до капітана.

У результаті драматичного навернення до Бога прямо у відкритому морі, він став на шлях благодаті. Після того, як Ньютон здобув богословську освіту, Англіканська церква направила його пастором в одну з громад. У всьому, що сталося далі, його ніколи не покидало відчуття, що він усього цього не заслуговує. Втім, Ньютон і не відкидав це відчуття. Незабаром після переїзду в англійське село Олні він написав у своєму щоденнику: «Ти дарував відступникові ім’я і місце серед Своїх дітей, призвавши язичника до служіння Євангелія».

Під наставництвом таких світил, як Джон Веслі і Джордж Вайтфілд, Ньютон став ревним проповідником Євангелія, а з часом – одним із лідерів руху аболіціоністів. Він подружився з молодим поетом на ім’я Вільям Купер і підтримував його в періоди його психічного розладу і після спроб суїциду. Крім того, він у певному значенні був духовним наставником відомого політика Вільяма Вілберфорса, переконуючи останнього не здаватися в його сорокарічній боротьбі за скасування рабства в Британській імперії. Ньютон і сам виступив перед Парламентом, давши безперечне свідоцтво очевидця усіх жахів та аморальності работоргівлі.

Впродовж свого життя Ньютон стикався із спротивом, кепкуваннями і домислами. Деякі висміювали його запал євангеліста, інші ж звинувачували його в тому, що він більше посилює, ніж полегшує страждання його друга Вільяма Купера. Знаходилися і ті, хто глузував з «хрестового походу» за скасування рабства, вважаючи його лише спробою згладити провину за минуле. Ньютон не намагався захищатися, відносячи будь-яку свою добру рису до заслуг Божої благодаті. Тим самим він став продовжувачем біблійної традиції, коли великими героями віри ставали вбивця і перелюбник (цар Давид), зрадник (апостол Петро) і гонитель християн (апостол Павло). Благодать завжди має присмак передування їй ганьби.

Передмова до книги «Джон Ньютон: Був мертвий, і дивом став живий»

Попередній запис

6 квітня – Торкаючись до порожнечі

Мене трохи утішає той факт, що практично всі титани духу говорять про темну ніч душі. Іноді вона минає швидко, іноді ... Читати далі

Наступний запис

8 квітня – Головний слуга

39-й Президент США, Джиммі Картер У містечку Плейнс, штат Джорджія, досі можна побачити державний багатоквартирний будинок, ... Читати далі