1 І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Бога й Агнця. 2 Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздоровлення народів. 3 І жадного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому, 4 і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах. 5 А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки. 6 І сказав він до мене: Це вірні й правдиві слова, а Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить. 7 Ото, незабаром приходжу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги! 8 І я, Іван, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, я впав до ніг Ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому. 9 І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!
22:1 живої води: символізує Духа, Який тече головною вулицею міста (21:6; Ів. 7:38-39). • Цей образ – алюзія на ріку в Едемі (Бут. 2:10), ріку, що звеселяє місто Боже (Пс. 46:4), та джерело живої води, яка тече з Єрусалиму (Зах. 14:8). Стосовно первинної алюзії на Єз. 47:1-9 див. примітку до Об. 21:9-22:5. • Вода, що виходить від Господа й Агнця, є апокаліптичним вираженням тайни Трійці: у вічності Дух виходить від Отця та Сина. • Лише один потік виходить від престолу Божого – благодать Святого Духа в плині Писання. Цей потік має два береги – Старий Заповіт та Новий, а дерево, посаджене на кожній стороні, є Христом (Св. Єронім. Трактат про псалми 1); престолу: згідно з 3:21 Отець та Син мають один престол.
22:2 дерево життя: повторна поява цього дерева, якого не було в Біблії від Бут. 3:24, є натяком на те, що Небо – аналог Едему, тобто місця потаємної близькості з Богом, не зіпсутого гріхом і смертю (див. примітку до Об. 2:7).
22:4 побачать лице Його: можливість напряму споглядати Бога становить велике сподівання біблійної духовності (Пс. 11:7; 42:2) та найвидатніше благословення Неба (Мт. 5:8; 1Кор. 13:12). Можливість бачити обличчя Бога вказує на глибинну особисту близькість із Ним; це досвід знання Бога, Який є вершиною людського існування. Традиція називає його блаженним баченням.
22:6-9 Книга наближається до завершення, і згадуються ідеї зі вступу (1:1-3). Знову в цих інтонаціях переважає відчуття того, що Христос «скоро приходить» (22:6-7,10,12,20) (див. примітку до Об. 1:1).
22:7 незабаром приходжу: Ісус говорить, як і в 22:12 та 22:20; блаженний: шосте із семи благословень у книзі Об’явлення (див. примітку до Об. 1:3).
22:8 я, Іван: вірогідно, апостол Іван (див. Вступ: «Автор»).
22:9 Богові вклонися: нагадує попередній випадок у 19:10.
10 І сказав він до мене: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги. Час бо близький! 11 Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! 12 Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його. 13 Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець. 14 Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! 15 А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду. 16 Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня! 17 А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо! 18 Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. 19 А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій. 20 Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе! 21 Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами!
22:10 Не запечатуй: Іванові забороняється запечатувати сувій на замок. Нагальність його послання робить прочитання цієї книги найбільш пріоритетною справою для його церков. • Тут створений навмисний контраст із Дан. 12:4, де пророкові була дана вказівка запечатати своє пророцтво, бо час його сповнення все ще був у далекому майбутньому.
22:13 Альфа… Омега: Христос видає Себе під тим же титулом, який був даний Богові в 1:8, показуючи, що Він також є божественним Господом історії та світу.
22:14 Блаженні: останнє із семи благословень у книзі Об’явлення (див. примітку до Об. 1:3).
22:15 поза ним: небесне місто захищене від зарази гріха, бо лиходіїв залишено далеко за межами його стін.
22:16 корінь і рід: Ісус – Давидів Месія (5:5). • Спадкоємець на Давидів престол названий «коренем» Єссея в Іс. 11:10 та «насінням» Давида в 2Сам. 7:12; зоря досвітня: див. примітки до Об. 2:28 та 2Пет. 1:19.
22:17 невіста: Церква, яка взяла шлюб із Христом (19:7-8). Вона приєднується до Духа в заклику світу до спасіння.
22:18-19 Застереження не змінювати нічого в книзі Об’явлення, зміст якої був ретельно продиктований небесними видіннями (1:11). Власне кажучи, тут не йдеться про загальне попередження не змінювати нічого в Біблії, хоча й це також, безперечно, неправильно. Окрім того, не виключається можливість християнського об’явлення за межами книг Писання, як-от незаписані традиції, що передавалися апостолами (1Кор. 11:2; 2Сол. 2:15). • Мойсей подібними словами застерігає Ізраїль проти того, щоб додавати щось до книги Второзаконня чи забирати щось із неї (Втор. 4:2).
22:20 прийди, Господи Ісусе: крик святих, які прагнуть Христового повернення. Він, вірогідно, пов’язаний із літургійним вигуком у 1Кор. 16:22, який зберігся арамейською як marana tha – «Прийди, Господи!».
