У старозавітні часи віддані вірні були шоковані, коли їх осягали страждання. Вони чекали, що Бог винагороджуватиме їх вірність процвітанням і спокоєм. Проте Новий Заповіт демонструє разючу зміну. Петро перестерігав християн, що страждали: «Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21).
Інші фрагменти заходять ще далі, використовуючи фрази, які я навіть не намагатимуся пояснити. Павло говорить про «участь у муках Його [Христа]» і ще: «доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм».
Гарі Боер під час Другої світової війни служив капеланом на Тихоокеанському флоті. «Другий дивізіон активно брав участь у боях і зазнав великих втрат, але я жодного разу не бачив, щоб якийсь матрос або офіцер хоч би на мить засумнівався в результаті кампанії, – писав він в останні дні війни. – Як жодного разу не зустрічав я і моряка, який запитував би, чому ми не можемо відразу ж здобути перемогу, якщо вона настільки безперечна. Це було лише питання терпіння і боротьби, поки ворог не здасться».
Як сказав Павло, на хресті Христос восторжествував над духовною владою, завдавши їм поразки не силою, а жертовною любов’ю. Хрест Христовий забезпечив кінцевий результат, проте нас ще чекають битви. Павло рішуче молився про те, «щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його» (Филип’ян 3:10), охоплюючи як муки, так і захват життя Христа на землі.
У цьому житті ми ніколи не дізнаємося всю значущість наших вчинків, бо багато що відбувається непомітно для нас. Коли пастор у тоталітарній країні опиняється у в’язниці за свій мирний протест, коли соціальний працівник переїжджає жити в міське гетто, коли подружня пара відмовляється здаватися перед обличчям труднощів у шлюбі, коли батьки з незгасною надією і прощенням чекають повернення дитини, що пішла з дому, коли молодий фахівець чинить опір спокусам, що облягають його, погнатися за багатством і успіхом, в усіх цих стражданнях – великих і малих – міститься упевненість у чомусь глибшому і важливішому: участі в спокутній перемозі Самого Христа.
З книги «Де Бог, коли я страждаю?»
