Я вірю у воскресіння мертвих у першу чергу тому, що прийшов до пізнання Бога. Я знаю, що Бог є любов, і я також знаю, що ми, людські істоти, хочемо, щоб ті, кого ми любимо, продовжували жити. Я не дозволяю своїм друзям помирати. Вони живуть у моїх спогадах і в моєму серці багато років після того, як я бачив їх востаннє. З якоїсь причини (в основі якої, я гадаю, лежить людська свобода) Бог дозволяє існувати планеті, де чоловік гине в розквіті літ, пірнаючи з аквалангом, а жінка розбивається в жахливій автокатастрофі дорогою на місіонерську конференцію. Проте я вірю (якби я не вірив у це, то не вірив би і в люблячого Бога), що Бог не задоволений таким гнітючим станом справ на нашій планеті. Божа любов знайде спосіб розібратися з усім цим. «Смерте, не радій», – написав Джон Донн. Бог не дозволить смерті перемогти.
У всій пасхальній історії мене завжди цікавило одне питання: чому на воскреслому тілі Ісуса залишилися шрами від розп’яття? Гадаю, після воскресіння Він міг би мати будь-яке тіло, яке тільки захотів, проте Ісус вирішив обрати таке, яке легко дізнавалося саме за видимими і відчутними шрамами. Але чому?
Думаю, без цих шрамів на руках, ногах і боці Ісуса пасхальна історія була б незавершеною. У своїх людських фантазіях ми мріємо про білосніжні, рівні зуби, шкіру без зморшок і ідеальну фігуру. Ми мріємо про неприродний стан: про досконале тіло. Проте для Ісуса обмеження в рамках скелета і людської шкіри вже було неприродним станом. Шрами стали для Нього емблемою життя на нашій планеті, постійним нагадуванням про дні обмежень і страждань.
Я покладаю на шрами Ісуса надію. З погляду небес, вони втілюють жахливе з подій, що будь-коли сталися в історії всесвіту. Втім, навіть цю подію Пасха перетворила на спогад. Завдяки воскресінню Ісуса я можу сподіватися, що пролиті нами сльози, пережиті удари, емоційний біль і скорбота від втрати друзів і близьких – усе це, подібно до шрамів Ісуса, стане лише спогадом. Шрами ніколи повністю не зникають, проте вже і не спричиняють болю. Ми набудемо відтворених тіл, відтвореного неба і відтвореної землі. Ми набудемо нового початку – пасхального.
З книги «Ісус, Якого я не знав»
