22 березня – Погляд з майбутнього

Остання проповідь Христа, Джеймс Тіссо

Одна мудра людина на ім’я Джо Бейлі якось сказала: «Опинившись у пітьмі, не забувай, чому ти навчився у світлі». Проте іноді пітьма охоплює нас настільки щільно, що ми насилу згадуємо, що таке світло. Безумовно, щось подібне переживали Ісусові учні.

Під час останньої вечері Ісус зробив гучну заяву: «Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33). У той момент одинадцять з дванадцяти з радістю віддали б за Нього своє життя, і пізніше того вечора ж Симон Петро дійсно пустив у хід меч, захищаючи Ісуса.

Проте, наступного дня усе одинадцять відступилися. Коли вони – з безпечної відстані – спостерігали за агонією на хресті, їх, напевно, терзали спогади про свої пишномовні слова, сказані напередодні увечері. За всіма ознаками, світ переміг Бога, і учні вислизнули в пітьму. Петро клятвено заявляв, що ніколи не знав цю Людину.

Проблема учнів, звичайно ж, полягала у виборі ракурсу. Так, спогади про минуле світло згасали, проте через декілька днів цим же людям належало побачити сліпуче світло Воскресіння. Того дня вони дізналися, що перед Богом не може встояти жодна пітьма. Вони зрозуміли, що означає судити про сьогодення через призму майбутнього. Запалені пасхальною надією, ці колишні боягузи сміливо взялися за справу і змінили світ.

Сьогодні Страсну п’ятницю і Пасху, яких одне від одного відділяє один день, відзначає півсвіту. Найпохмурішу з п’ятниць у деяких країнах називають «благою» зважаючи на те, що сталося в Пасхальну неділю. І, завдяки тому, що сталося, у християн тепер є надія, що Бог одного разу поверне цій планеті належне їй місце під Своїм правлінням.

Зустрічаючись з похмурими, тривожними часами, ми повинні завжди пам’ятати, що дні нашого життя – це Пасхальна субота. Як сказав про це апостол Павло: «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас» (Рим. 8:18). Я впевнений, що Ісус не випадково вимовив своє тріумфальне: «Я світ переміг» саме в той момент, коли римські солдати готувалися до Його арешту. Він знав, як судити про сьогодення через призму майбутнього.

З книги «Де Бог, коли я страждаю?»

Попередній запис

21 березня – Ісус і спустошення

Христос у Гефсиманському саду, Василь Перов Мій пастор у Чикаго, Біл Леслі, використовував як ілюстрацію старий ... Читати далі

Наступний запис

23 березня – Алхімія страждань

Християнство містить у собі парадокси, які у відриві від життя і смерті Ісуса практично безглузді. От один з них: хоча ... Читати далі