Чому ж Ісус повинен був постраждати і померти? Це питання заслуговує цілої книги, і дійсно послужило до появи багатьох книг, проте Біблія дає нам, серед інших, найзагадковішу відповідь на нього: страждання стали для Бога чимось на кшталт «практичного досвіду». Ці слова можуть здатися дещо єретичними, але я лише наслідую написане до Євреїв: «І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був» (5:8). В іншому місці цього ж послання сказано, що Провідник нашого спасіння через страждання досяг досконалості (2:10).
Ці повні бездонної таємничості слова, безумовно, означають як мінімум наступне: втілення мало для Бога не менше значення, ніж для нас. З одного боку, Бог, звичайно ж, розумів, що таке фізичний біль, оскільки Сам винайшов дивну нервову систему, що доставляє в наш мозок сигнали попередження про небезпеку. Але чи міг Дух колись пережити фізичний біль? До моменту втілення – ні. Проте за тридцять три роки життя на землі Він дізнався, що таке бідність, сімейні сварки, відкидання суспільством, словесні образи і зрада. І Він також дізнався, що таке біль, багрові сліди від пальців обвинувача на твоєму обличчі, удар по спині батогом зі шматочками металу на кінці, грубий залізний цвях, що пронизує шкіру, м’язи і сухожилля. На землі Бог зазнав все це на Собі.
Якимсь незбагненним чином тепер, завдяки Ісусу, Бог чує наші стогони по-іншому. Автор Послання до Євреїв захоплюється тим, що Бог пройшов через усе те, через що проходимо ми: «Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха» (4:15). У нас є Первосвященик, що пройшов через школу страждань, і тому може «співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю» (5:2). Завдяки Ісусу, Бог розуміє, дійсно розуміє наші стогони.
Тепер ми позбавлені від того, щоб кричати в безодню: «Гей, Ти мене чуєш?» Приєднавшись до нас на землі, Ісус надав видимий, історичний доказ того, що Бог чує наші стогони і навіть стогне разом з нами.
Стаття «Сигнали лиха» у журналі «Християнство сьогодні», 8 жовтня 1990 року
