16 березня – Випробування ганьбою

У своїх мемуарах про роки перед Другою світовою війною П’єр ван Пасен розповідає про акт приниження, здійснений нацистськими штурмовиками, які, схопивши літнього єврейського рабина, притягнули його у свою штаб-квартиру. У далекому кутку тієї ж кімнати двоє з них били до смерті ще одного єврея. Рабина роздягнули догола і наказали йому вимовити проповідь, яку він приготував для синагоги на найближчу суботу. Старик запитав, чи можна йому надіти ярмулку, і нацисти, цинічно розсміявшись, погодилися. Так було навіть веселіше. Тремтячий рабин почав хрипким голосом проповідувати про сенс покірливого ходіння перед Богом, раз у раз отримуючи стусани і удари від гикаючих нацистів. При цьому він чув передсмертні крики нещасного в далекому кутку кімнати.

Читаючи євангельські рядки про арешт, тортури та страту Ісуса, я згадую про того голого, приниженого рабина, що стоїть у поліцейському відділку. Я як і раніше не можу уявити усю силу приниження і ганьби, пережитої на землі Божим Сином, Якого, роздягнувши догола, батожили, на Якого плювали, Якого били по обличчю, Якому наділи на голову терновий вінок.

Кепкування єврейських лідерів і римлян вилилося в пародію злочину, за якою була засуджена жертва. «Месія, кажеш? Чудово! Тоді проречи нам». Удар. «Хто ударив тебе, а?». Ляпас. «Ну, давай, кажи, Пророк! Як для Месії, ти не особливо багато знаєш».

Подібне відбувалося упродовж усього того дня: варварська версія гри «вгадай» у дворі первосвященика; професійне катування охоронцями Пилата та Ірода; улюлюкання натовпу уздовж довгої дороги на Голгофу і, нарешті, сам хрест, на якому Ісус прийняв потік кепкувань.

Мене завжди вражало (а іноді навіть викликало сумніви) самовладання Бога, Який дозволяв різним чингізханам, гітлерам і сталіним упродовж усієї історії людства творити своє свавілля. Але ніщо – ніщо! – не зрівняється з самовладанням, виявленим у ту чорну п’ятницю в Єрусалимі. З кожним свистом батога, з кожним хрускотом кулака, що крушить плоть, Ісус, напевно, подумки відтворював картини спокуси в пустелі і Гефсиманії. Легіони ангелів чекали Його команди. Одне Його слово – і цьому випробуванню настав би кінець.

З книги «Ісус, Якого я не знав»

Попередній запис

15 березня – Розповідь про двох зрадників

Петро зі сльозами уходить з двору первосвященика, Антон Роберт Лейнвебер Колись популярне ім’я Юда повністю вийшло ... Читати далі

Наступний запис

17 березня – Віднявши сили в начальств

Церкві знадобився час, щоб змиритися з ганьбою хреста. Хрест став символом віри тільки в IV столітті. (Учені відмічають, що зображення ... Читати далі