Я чув, як один письменник назвав своїх колег земляними хробаками суспільства. «Ми вентилюємо ґрунт», – сказав він. Риючи тунелі в «гумусі» (в основному – людському), письменники допускають туди повітря і світло, і в той же час створюють порожнечі, які читачі можуть заповнити на власний розсуд. Книгам властиві певні правила етикету. Адже земляні хробаки, що прорили тунелі, не заглядають вам в обличчя, намагаючись залякуванням змусити погодитися з ними. Вони просто перетравлюють землю і рухаються далі.
Упродовж багатьох років, відвідуючи церкви і християнські зібрання, я одягався в захисну броню. Християнським проповідникам я довіряв не набагато більше, ніж люди довіряють свідкам Єгови, що постукали в їх двері. Я дуже добре знав усі їх хитрощі, уміння грати на почуттях, як на струнних інструментах, і закулісне лицемірство. Проте до книг я ставився зовсім інакше. Я міг читати їх у тому темпі, який влаштовував мене. Книги впливали на мої почуття об’єктивнішим чином, оскільки мали на увазі менше маніпуляції.
Книги примушують тих, хто пише на релігійну тематику, бути щирими. У книзі ти не можеш замкнути двері зали, залякати свою аудиторію або увійти до трансу. Ти просто поміщаєш на сторінку голі слова, а вони вже говорять самі за себе. У результаті, Ліз Кертіс Гіґз, нашвидку проглянувши одну із сторінок книги «Просто християнство», потім прочитала ще одну, а потім — ще одну, і так – до тих пір, поки не дочитала книгу до кінця, твердо навернувшись до віри в Христа. Чак Колсон, який в абсолютно інших обставинах узяв у руки цю ж книгу, зрозумів, що Льюїс якимсь надприродним чином поставив точний діагноз його духовній хвороби – гордості.
Я дуже сумніваюся, що Оксфордський професор Клайв Стейплз Льюїс, коли писав свою книгу, призначав її для людей, подібних до Ліз Кертіс Гіґз або Чака Колсона. Він просто виклав на папері зміст своїх радіопередач, в яких намагався повернути надію і принести духовне відродження Британії, розореній Другою світовою війною. Письменники, як свідчить мій скромний досвід, не мають анінайменшого уявлення, кого торкнуться їх книги, і який вплив вони зроблять у майбутньому.
З передмови до книги «Незмивне чорнило: 22 видатних християнських лідера про книги, які сформували їх віру»
