Можливо, більш ніж за усе інше, Джон Нокс відомий своєю молитвою: «Боже, дай мені мою Шотландію, або я помру». Його молитва не була зарозумілою вимогою, але пристрасним благанням людини готової піти на смерть заради чистоти проповіді Євангелія і заради спасіння своїх співвітчизників. Велич Нокса полягає в його упокореному сподіванні на нашого суверенного Бога, що Він врятує Свій народ, відродить націю і реформує Свою церкву. Як це видно з його проповідей і молитов, Нокс не вірив ні в силу своєї проповіді, ні в силу своєї молитви, але в силу Євангелія і силу Бога, Який суверенно ухвалив, що проповідь і молитва будуть вторинними засобами спасіння Його народу.
Хоча Нокс був запроторений до в’язниці і поневолений, часто коливався і зазнавав погроз переслідувань, він все одно жив відповідно до своєї теології, вірячи, що навіть «одна людина з Богом [на її боці] – це велика сила [ніж усі інші люди]». І молитва такої людини, почута біля трону Божого, була загрозою для трону Шотландії. За часів шотландської реформації 16-го століття, молитовне і проповідницьке служіння Нокса було настільки відомими, що королеві Шотландії – Марії, яка сповідувала католицизм, приписують слова: «Я боюся молитов Джона Нокса більше, ніж усіх армій Європи разом узятих».
Понад усе, Нокс був ревним пастором і служителем, чиє служіння було дороговказною зіркою для безлічі пасторів в усій Шотландії. Незмінна вірність Нокса чистоті проповіді Євангелія була подібна до яскравого і сяючого світла серед пітьми нації, яка скотилася до доктринального і церковного компромісу. Він надихав Божих пастирів по всій країні; і це, у свою чергу, реформувало церкву і, за Божим провидінням, оживило країну. І, зауважте це особливо, найбільше в Ноксі пасторів надихало те, що він не боявся людей, оскільки він благоговів перед Богом – він був готовий повставати проти людей, щоб не повставати проти Бога.
Джон Нокс проповідував і молився, щоб Бог врятував Шотландію, якраз через те, що він вірив, що Бог може зробити це, сподіваючись на обіцяння і молитву Ісуса про спасіння Свого народу зі всякого племені, мови і нації. Не дивно, що коли Нокс був при смерті, він попросив свою дружину прочитати йому архієрейську молитву з 17-го розділу Євангелія від Іоанна, де Господь Ісус молився за ніч до того, як Він пішов на хрест. Нокс називав цей уривок «мій перший якір». Оскільки Христос – це капітан наших душ, а Христова молитва – це якір і єдина надія для усіх народів. Тому, у світлі такого великого прикладу Божої сили, діючої через людину, давайте молитимемося за нашу країну, і усі країни, з тією ж пристрастю, як і Нокс молився за Шотландію.
Автор: Берк Парсонс
