10 лютого – Довгий і плавний шлях

Спокуса в пустелі показує величезну різницю між силою Божою і силою сатани. Сатана наділений силою змушувати, засліплювати, примушувати покорятися і руйнувати. Люди багато чому навчилися від цієї сили, а правителі черпають із найбільших її глибин. Людські істоти можуть змусити інших людських істот виконати майже будь-яке своє бажання. Сила сатани діє ззовні і примусово.

На противагу їй, Божа сила діє зсередини і ні до чого не змушує. Така сила іноді може здаватися слабкістю. Через свою спрямованість на м’яке преображення зсередини і непохитну залежність від людського вибору, Божа сила може виглядати чимось на кшталт відмови від своїх претензій. Ті, у кого є діти і улюблені, прекрасно знають, що любов може виявитися безсилою, якщо її відкидають.

«Бог – не нацист», – сказав Томас Мертон, і це, безумовно, так. Господь всесвіту став її жертвою, безпорадною перед загоном солдатів у саду. Бог став слабким з єдиною метою: надати людським істотам право самим вирішувати, як з Ним вчинити.

Серен К’єркегор сказав про легкий Божий дотик: «Всемогутність, яка може опустити Свою руку на цей світ, розчавивши його, може також зробити Свій дотик настільки легким, що творіння набуває незалежності». Іноді мені хочеться, щоб Бог доторкнувся жорсткіше. Моя віра страждає від надмірної свободи і занадто великого числа спокус впасти в невіру. Мені хочеться, щоб Бог здолав мене, подавив мої сумніви упевненістю, дав Остаточні Підтвердження Свого існування і турботи.

Мені хочеться, щоб Бог брав активнішу участь у людських справах і моїй особистій історії. Чому Він «сидить, склавши руки»? Я хочу швидких і ефектних відповідей на свої молитви, зцілення моїх хвороб, захисту і безпеки для моїх близьких. Мені потрібен Бог без невизначеності, на Якого я міг би вказувати, переконуючи своїх друзів, що сумніваються.

Роздумуючи про все це, я розпізнаю всередині себе ледве уловимий, глухий відгомін того виклику, який сатана кинув Ісусові дві тисячі років тому. Бог протистоїть подібним спокусам зараз так само, як і Ісус протистояв їм на землі, віддаючи перевагу замість них довшому і плавнішому шляху.

З книги «Ісус, Якого я не знав»

Попередній запис

9 лютого – Неприручений Ісус

Коли я писав книгу про Ісуса, одне одкровення уразило мене більше за всі інші: ми приручили Його. Ісус, про Якого ... Читати далі

Наступний запис

11 лютого – Диво стриманості

Чим більше я пізнаю Ісуса, тим більше мене вражає те, про що Іван Карамазов говорив, як про «диво стриманості». Чудеса, ... Читати далі