(Продовження від 30 січня)
Через декілька днів, з електронного листа, що прийшов з іншого кінця світу, я дізнався, що Пол Бренд зробив свій останній подих 8 липня – за тиждень до свого 89-річчя. Увесь той тиждень я ловив себе на тому, що починаю плакати в найнесподіваніші моменти: прокидаючись уранці, приймаючи душ, під час молитви. «Що з тобою»? – запитувала мене дружина перші кілька разів. – «Сумую за лікарем Брендом», – відповідав я. У мене в голові крутилася одна і та ж фраза: «Я не готовий йти один».
Коли під час поминальної служби підійшла моя черга говорити, я передусім зняв з себе туфлі і шкарпетки, залишившись стояти босим. Мені чомусь здавалося правильним ушанувати таким малим людину, яка роззувала себе при кожній нагоді і таким чином боролася з гаслом: «Немає взуття і сорочки – немає служіння» – і витрачала тисячі годин на пошук найкращого способу захистити безживні ноги своїх прокажених пацієнтів, для яких тісні туфлі чи грубі сандалі являли небезпеку.
Я і до цього дня не готовий йти життям один. Але вже тим, що я взагалі продовжую ці небезпечні мандри віри, я багато в чому зобов’язаний силі, отриманій від гіганта віри, на якого я тридцять років спирався як на могутнє лісове дерево. Судячи з почутого на поминальній службі, слід, залишений Полом Брендом, простягнувся дуже далеко, охопивши декілька континентів. Ця людина вплинула не лише на своїх колег-хірургів, але і на медсестер, хворих на проказу пацієнтів, сусідів і звичайних людей, до життя яких він доторкнувся.
Я не знаю нікого, хто був би кращою ілюстрацією до часто цитованого Ісусового твердження: «Хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її». З погляду схибленого на успіху суспільства, хірург-ортопед, що провів своє професійне життя серед одних з найбідніших і пригноблених людей на планеті, – це приклад «втрати своєї душі». І проте, я не зустрічав жодну людину, чиє життя було б повнокровнішим і більш насиченим, ніж у лікаря Бренда. У ньому змішалися упокорювання, вдячність і чудове почуття пригоди.
Для мене – честь, що я зміг, як співавтор наших книг, зробити відомим його життя. Для того, щоб увірувати, вам досить зустрітися з одним святим, а в мене був неоцінимий привілей проводити вільний час у близькому спілкуванні з видатним і вірним послідовником Ісуса. Лікарю Бренде, дякую вам за це.
З книги «За образом Його»
