30 січня – Руки, що не уміють не діяти

Обкладинка книги Філіпа Янсі та Пола Бренда

У червні 2003 року мені зателефонували і повідомили, що лікар Бренд впав, коли ніс коробку з книгами в кабінет на другому поверсі його будинку, ударився головою об перила сходів і тепер лежить у комі в лікарні Сіетлу. Нам з дружиною через декілька днів слід було летіти в Нову Зеландію, і після декількох наполегливих дзвінків у авіакомпанію «United Airlines» ми змогли змінити маршрут перельоту, щоб він проходив через Сіетл.

У листі, який я прочитав вже в літаку, дочка лікаря Бренда, Поліна, згадала епізод з книги «Лев, Чаклунка і Чарівна шафа»: «Коли дівчатка знайшли поголене і зв’язане тіло Аслана, вони побачили, що, хоча цим і намагалися позбавити лева його гідності, але в результаті лише підкреслили її. Це так нагадує мені мого бідного тата. Він лежить з наполовину поголеною головою, потворними швами від операції і безліччю трубок, прикріплених до його обличчя, шиї і грудей. А посеред усього цього – його благородне літнє обличчя».

Опинившись біля його ліжка, я раптом відчув, що емоції переповнюють мене, і я не в змозі говорити. Майже тридцять років ця людина гігантом височіла в моєму житті. Саме до нього я звертався в пошуках поради, мудрості, натхнення і віри. Тепер же від нього залишилася лише одна оболонка: фізичне тіло, про стан якого я вже згадав вище. Нахилившись, я поцілував його по-дитячі гладку, поголену голову.

Пол підвів ліву руку, неначе намагався узяти щось, і я вклав у його пальці свою долоню. Якимсь неймовірним, майже надприродним чином він почав досліджувати мою руку, пробігаючи по ній своїми пальцями, стискуючи її, обмацуючи, аналізуючи. Поки я стояв біля ліжка Пола, він виконав те ж саме зі своєю правою рукою, що мляво лежала уздовж тулуба. Інстинкти хірурга-ортопеда з п’ятдесятирічним досвідом настільки віддрукувалися в сінапсах його мозку, що проявилися навіть тоді, коли значна частина цього мозку була зруйнована. Пол часто говорив мені, що пам’ятає руки своїх пацієнтів краще, ніж їх обличчя. Тепер же він не міг говорити, швидше за все, не міг мислити, і ледве міг дихати, але як і раніше простягав руку, що принесла здоров’я стільком людям.

(Продовження див. 31 січня)

З книги «За образом Його»

Попередній запис

29 січня – Істинне упокорювання

Пол Вілсон Бренд (1914-2003) Ми з лікарем Брендом були дивним тандемом. Він – сивочолий хірург з ... Читати далі

Наступний запис

31 січня – П’янка доброта

(Продовження від 30 січня) Пол Вілсон Бренд (1914-2003) Через декілька днів, з електронного листа, що прийшов ... Читати далі