У багатьох християн сьогодні стало немодним акцентувати увагу на майбутніх нагородах. Мій колишній пастор Біл Леслі якось зауважив: «У міру зростання добробуту і успіху церков, їх переваги в піснях прославляння змінюються з «Я в гостях у цьому світі, я тут – лише перехожий» на «Це світ мого Отця»». У Сполучених Штатах християни настільки звикли до комфорту, що ми більше не ототожнюємо себе з тими непривабливими станами, про які говорив Ісус у Своїх Заповідях блаженства.
Та все ж, ми не маємо права зменшувати цінність майбутніх нагород. Для того, щоб зрозуміти розраду, яку дає віра, достатньо прислухатися до пісень, вигаданих американськими рабами. «Спустися нижче, Божа колісницю, і відвези мене додому». «Коли я потраплю на небо, я вдягатимуся в білий одяг і голосно вигукуватиму в Божих небесах». «Скоро ми будемо вільними, скоро свобода прийде, скоро Господь нас додому покличе». Вони мало на що сподівалися в цьому світі, та зате ніщо не могло похитати їх надію на світ прийдешній.
Я більше не застосовую до вічних нагород, згаданих у Заповідях блаженства, глузливого епітета «журавель у небі». Який сенс сподіватися на майбутні нагороди? А який сенс було англійському заручникові Тері Вейту вірити в те, що він не проведе решту свого життя прикутим до дверей у брудній бейрутській квартирі, але дочекається повернення у світ, де його чекали рідні і друзі, милість і любов, музика, нормальна їжа і хороші книги, якщо тільки зможе знайти в собі силу протриматися ще трохи? І який сенс було рабам вірити в те, що Богові не подобається світ, в якому є присутніми непосильна праця і хазяї, озброєні батогами і мотузками для лінчування? Вірити в майбутні нагороди – це означає вірити, що могутня Господня рука схиляється до справедливості, що одного разу горді будуть позбавлені влади, упокорені піднесені, а спрагнені сповняться благ.
Перспектива майбутніх нагород у жодному випадку не має на увазі, що нам більше не треба битися за справедливість зараз, у цьому житті. Швидше, вона робить нас здатними вірити в те, що Бог все ж справедливий. Обіцянка Ісуса про нагороди, подібна до звуку дзвону, що долітає з іншого світу, – це заява про те, що в майбутньому не буде зла, а тільки добро, попри те як би сьогодні не виглядали наші обставини.
З книги «Ісус, Якого я не знав»
