Суперечлива книга

При одній згадці про Книгу Об’явлення Івана ми переживаємо найрізноманітніші відчуття: страх, заціпеніння, невизначеність. Усе це ми відчуваємо через упереджене ставлення до теми про кінець світу, сформоване на основі змісту цієї книги. Саме тому більшість людей не читає цю книгу. Ті люди, котрі щось чули чи читали окремі фрагменти із Книги Об’явлення Івана, як правило, скаржаться, що не розуміють її змісту: «Я цього не розумію», «Це мене спантеличує», «Це мене лякає». Однак, зміст Книги Об’явлення Івана не є настільки великою таємницею, як уважає більшість людей.

Книга Об’явлення для багатьох людей асоціюється із драматичними подіями, пов’язаними з настанням кінця світу. У фундаменталістських колах заведено вважати, що Книга Об’явлення (чи «Апокаліпсис»), імовірно, свідчить, що кінець світу вже близько: «пророцтва про кінець світу вже здійснюються» – твердять фундаменталісти. Фактично, Книга Об’явлення була основоположним текстом для багатьох релігійних громад; упродовж століть вона як енігматичний феномен не втратила своєї актуальности, новизни й езотеричного значення. Та чи дійсно основні тема і думка Книги Об’явлення пов’язані з вірою про близький кінець світу? Щоб дати об’єктивну відповідь на це запитання, необхідно володіти інформацією, про котру читач дізнається далі.

Щоби правильно зрозуміти Книгу Об’явлення Івана, варто розглянути два важливі виміри. Перший – це форма. Це питання належить до сфери літератури і в ньому йдеться про літературний жанр твору та мовні засоби, котрі використовує автор. Чи є Книга Об’явлення пророчою? Чому Іван використовує таку велику кількість мовних виражальних засобів і символічних образів, чому він постійно звертається до мітології та псалмів? Яка структура Книги Об’явлення? Другий – це зміст. Тут виникає питання, пов’язане з історичними обставинами: які саме обставини спонукали автора написати цю книгу? В якій ситуації перебували Іван і його спільнота в той час? Чому та для чого була створена ця книга?

Основна характеристика книги

Літературний жанр

Одним із найважливіших ключових принципів для розуміння Книги Об’явлення є визначення її літературного жанру: її структури, стилю й основних складових частин змісту. Щоби говорити про літературний жанр, потрібно знати мету, котру ставить перед собою автор. Широкий спектр спільних рис, які пов’язують Книгу Об’явлення з іншими працями й роблять її типовим прикладом певного літературного жанру (відрізняючи її від інших жанрів) такі:

  • Це оригінальний літературний (письмовий) документ, не створений на основі усних переказів. Провісник наказує провидцю записати видіння, котрі він (автор) бачить (1:3,10,19; 2:12; 10:4 тощо).
  • Послання презентоване у формі видінь (об’явлень), які розкривають таємниці для вибраних. Люди, що належать цьому світу, є лише частиною видінь. Ангел, як провідник і тлумач, має надзвичайно важливу роль. Небеса і земля, цей світ та інший переплітаються.
  • Мовні засоби – здебільшого стилістичні мовні фігури: метафори, символи, словесні образи, що відтворюють картини природи, належать до царини нумерології, астрології та, особливо, Біблії. Апокаліптичні документи також ґрунтуються на мітологічному символізмі.
  • Праця написана в рамках дуалістичного та песимістичного сприйняття світу і його історії. Існують лише дві категорії: добро і зло. Не існує будь-якого проміжного варіянта. Світ і його інституції корумповані, вони вороги Бога; саме тому вони ворожі до християн, вірних Господа. Це пояснює жорстоку атмосферу жанру, котра дає народження «новому світу».
  • Автор демонструє апокаліптичний погляд на історію людства, котрий, як він уважає, передбачений Богом. Саме тому історія поділена на дві стадії; усе невідворотно рухається до свого кінця.
  • Історія розглядається у світлі наперед визначеної концепції надприродного світу, зорієнтованого на майбутнє. Цей процес вимагає встановлення моральних принципів.
  • Автор висловлює бажання про швидке закінчення історії часів, після чого настане Царство Боже. Це відбудеться, коли Господь переможе сили зла й управлятиме світом, який кардинально відрізнятиметься від сучасного. У часи, котрі передують кінцю світу, відбуватимуться катастрофи, Боже покарання, а відтак, і Страшний Суд. На цій фінальній стадії звершиться Друге пришестя Месії.

Праці з такими особливостями належать до «апокаліптичного» літературного жанру. Окрім Книги Об’явлення Біблія містить інші писання, котрі мають риси цього жанру: Дан. 7-12 і декілька глав із Книги Єзекіїля, Книга Ісаї, Книга Захарії, Книга Йоіла й інші. Існує також низка апокрифічних юдейських апокаліптичних документів. Найвідомішою є Книга Еноха й апокаліптичні книги Ездри та Баруха, і нещодавно віднайдені Кумранські документи. Твори Петра, Томи, «Пастир Герми» й інші популярні християнські документи також уважають апокаліптичними. Кілька текстів НЗ, як от Мт. 24, Мр. 13, Лк. 21, 2Сол. 2, теж уважають зразками літератури цього жанру.

Апокаліпсис, чи пророцтво?

У багатьох сучасних християнських спільнотах Книгу Об’явлення вважають пророчою книгою. Ця теза може легко спантеличити. Справді, автор називає свою працю «пророчою» (1:3; 22:7,10,18-19), але за часів Івана ще не існувало чіткого розмежування літературних жанрів. Традиційно, пророцтво полягало в тому, що автор передавав послання від Бога про сучасні та майбутні події (не обмежуючи контекст певним історичним періодом). Вона була звернена до ізраїльтян, які відвернулися від Бога; її основна мета полягала в тому, щоби привести їх до покаяння, пояснюючи Божу волю в цей момент. На відміну від пророцтва, що, як правило, складається зі серії, здебільшого усних, передбачень майбутнього, Книга Об’явлення містить низку сцен (видінь), повідомлених «візуально». Так замість повторення класичних фраз «Слово Господнє», чи «так говорить Господь», які використовують у пророчих книгах, Іван повторює фразу «і я бачив», чи «Він показав мені». Автор отримав інформацію через візуальні, а не вербальні засоби. Пророцтва також часом траплялися у вигляді «сцен», або видінь, які бачив автор (пор. Ам. 7-8). Однак, коли йдеться про пророцтво (на відміну від апокаліптики), образи були пов’язані з повсякденним життям, описували людей, які належали до нашого світу, і закликали до покаяння. Цього ми не бачимо в апокаліптичних документах, зміст яких сфокусований на подіях опису кінця світу і кінця всіх часів (що не вважалося основною темою пророчої літератури). Авторів цих творів цікавив не історичний, а радше апокаліптичний аспект: передусім вони закликали не до покаяння, а до стійкости у вірі до кінця всіх часів.

Отже, Книга Об’явлення Івана написана в апокаліптичному жанрі – з нього автор перейняв основні характеристики – а також містить послання і виконує функцію пророчого твору. Автор оголошує своє послання від імени Господа і, в основному, орієнтується на тогочасних християн, повчаючи їх міцно стояти у вірі. Книга сфокусована на подіях тогочасної сучасности, а не на подіях, які описують кінець світу: благословенні ті, які залишатимуться вірними до кінця (13:10; 14:12; 16:15).

 

Попередній запис

Вірші 17-25

17-23 – Повчання вірним «А ви, улюблені, згадуйте слова» (пор. в. 5): це остання частина послання, в якій автор знову ... Читати далі

Наступний запис

Мовні засоби, котрі використовує автор

Мова, якою написана Книга Об’явлення Івана, настільки багата символічними образами істот і описами подій, не пов’язаних із нашим світом, що ... Читати далі