15 січня – Поразки в культурних війнах

Одного разу мені довелося виступати на тему «Культурні війни» перед великою аудиторією прибічників ліберально-демократичних переконань з впливовою єврейською меншістю. Я був обраний як представник від євангельських християн для теледебатів, в яких також брали участь президенти компаній «Disney Channel» і «Warner Brothers» і президент коледжу Велеслі.

Готуючись до виступу, я проглянув Євангелія в пошуках водійства, але лише в черговий раз побачив, наскільки аполітичним був Ісус. Сьогодні, щоразу, коли наближаються чергові вибори, християни вступають у полеміку: хто з кандидатів є «Божим обранцем» (чи обраницею) для Білого Дому. Я насилу уявляю собі Ісуса, що роздумує над тим, хто є «Божим обранцем» для керівництва імперією: Тиберій, Октавій або Юлій Цезар.

Я також був уражений, побачивши, що відбувається, коли християни програють культурні війни. Наприклад, під час сплеску гонінь у 1960-х і 1970-х роках у Китаї вірних штрафували, кидали за ґрати і піддавали тортурам. Проте, всупереч утискам з боку влади, вибухнуло духовне пробудження, яке цілком можна вважати найбільшим за всю історію Церкви. Про свою вірність невидимому Царству заявили близько п’ятдесяти мільйонів китайців, хоча царство видиме примушувало їх через це страждати.

Коли мені дали слово, я сказав, що є послідовником палестинського єврея першого століття, Який також був залучений у культурну війну. Він пішов проти непохитної релігійної еліти та язичницької імперії. Ці дві сили, що частенько конфліктують одна з одною, склали спільну змову, щоб позбутися Його. І як же Він відреагував? Замість боротьби, Він віддав життя за Своїх ворогів, вказавши на цю жертву як свідоцтво Своєї любові. Одними з Його останніх слів перед смертю були: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» (Лк. 23:34).

Після передачі до мене підійшов один відомий телеведучий, ім’я якого знайоме кожному з вас. «Маю сказати, ваші слова вразили мене прямо в серце», – зізнався він. – «Я був налаштований проти вас, бо мені не подобаються християни правого толку, і я гадав, що ви – один з них. Я не є послідовником Ісуса. Я – єврей. Але коли ви сказали, що Ісус простив Своїх ворогів, я усвідомив, наскільки я далекий від такого ставлення. Мені треба в Ісуса багато чому вчитися».

Із статті «Розкриваючи Ісуса», у журналі «Християнство сьогодні», 17 червня 1996 року

Попередній запис

14 січня – Неприйнятні

Ісус був євреєм. Та все ж, певним чином Він поводився не як єврей. Сама архітектура Храму відбивала віру євреїв в ... Читати далі

Наступний запис

16 січня – Коротких шляхів не буває

Я упевнений, що більшість питань про водійство, спрямованих на отримання простих порад, невірні в самій своїй суті. Зазвичай вони обумовлені ... Читати далі