14 січня – Неприйнятні

Ісус був євреєм. Та все ж, певним чином Він поводився не як єврей. Сама архітектура Храму відбивала віру євреїв в існування ієрархічних сходів, що ведуть все вище до Бога. Язичники і «напівкровки», на кшталт самарян, допускалися тільки в зовнішній двір язичників. Від наступного приміщення, в яке допускалися єврейські жінки, їх відділяла стіна. Єврейським чоловікам дозволялося просунутися на один етап далі, і тільки священики могли увійти до святилища.

Те суспільство, по суті, було релігійною кастовою системою, зведеною на східцях наближення до святості, і педантичність фарисеїв день у день лише зміцнювала цю систему. Усі їх правила обмивання рук і ухилення від скверни були спробою зробити себе прийнятним для Бога. Хіба не Бог дав перелік прийнятних (бездоганних) і неприйнятних (неповноцінних, нечистих) для жертвопринесення тварин? Хіба не Бог заборонив входити в Храм грішникам, жінкам з менструальною кровотечею, калікам та іншим «небажаним»?

І от, серед цієї жорсткої релігійної кастової системи з’явився Ісус, Який без щонайменших сумнівів входив у спілкування з дітьми, грішниками і навіть самарянами. Він торкався до «нечистих» (прокажених, калік, жінок з кровотечею, психічнохворих і одержимих), і вони торкалися до Нього. Хоча левитський закон наказував день очищення після дотику до хворого, Ісус здійснював масові зцілення, під час яких Він торкався до безлічі людей. Його ніколи не турбували критерії осквернення через контакт з хворим або навіть мерцем.

Поза всяким сумнівом, Ісус перевернув догори дном загальноприйняту мудрість Своїх днів. Фарисеї вірили, що дотик до нечистої людини оскверняє того, хто доторкнувся, проте Ісус, доторкнувшись до прокаженого, не став нечистим, а от прокажений очистився. Коли розпусна жінка омила Ісусові ноги, вона пішла прощеною і преображеною. Коли Ісус нехтував звичаєм, увійшовши до дому язичника, слуга цього язичника зцілився. Як виразився Волтер Вінк: «Інфекція святості перемагає інфекцію нечистоти».

Іншими словами, Ісус змістив акцент з Божої святості (виняткова) на Божу милість (усеосяжна). Замість: «неприйнятні не допускаються», Він проголосив: «У Божому Царстві неприйнятних немає».

 Із статті «Розкриваючи Ісуса», у журналі «Християнство сьогодні», 17 червня 1996 року

Попередній запис

13 січня – Споглядання Месії

У 1993 році я прочитав у газеті про так зване «споглядання Месії» у нью-йоркському районі Краун-Хайтс (Бруклін), де на той ... Читати далі

Наступний запис

15 січня – Поразки в культурних війнах

Одного разу мені довелося виступати на тему «Культурні війни» перед великою аудиторією прибічників ліберально-демократичних переконань з впливовою єврейською меншістю. Я ... Читати далі