4:7-10 – Коригуюча формула – заклик до покаяння
Детально описавши обставини, що спричинили особисту та соціяльну кризову ситуацію серед його читачів, запропонувавши свої настанови та проаналізувавши їхню ситуацію, Яків закликає їх до каяття. Стандартна формула його заклику пропонує повернутися до моменту, коли вони вперше навернулися до Бога і до катехизи перед хрещенням, яку вони забули й відкинули. Яків звертається до своєї авдиторії як розсерджений пастир, який усвідомлює, що він має почати все спочатку! Тому він урочисто закликає в 4:7: «Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові…». Його задум полягає в тому, щоб цілеспрямовано показати різкий контраст, подібний до того, який ми бачимо в 1:21: «відкиньте… прийміть», але в даному фрагменті автор будує дискурс у зворотному порядку, показуючи Бога та диявола як протилежні категорії, взаємовиключні поняття (так, як Як. 4:4).
Заклик Якова до каяття можна розглядати як антитетичний паралелізм:
| 4:8а Наблизьтеся до Бога | 4:9а Журіться |
| 4:8б Очистьте руки | 4:9а Сумуйте |
| 4:8в Серця освятіть | 4:9а Плачте |
На перший погляд, в. 4:8 розвиває тезу 4:7а, однак 4:9а вводить тему суду над тими, хто відмовиться покаятися. Зрозуміло, що Яків тут звертається до грішників та двоєдушників, які безвідповідально ставляться до того, що вони говорять, сповідують несправжні цінності та демонструють непорядну поведінку щодо інших християн та самих себе. Заклик в Як. 4:10 («Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!») повертається до теми возвеличення смиренних, як ми це вже розглядали у в. 1:9-11 (але в даному фрагменті автор не говорить про багатих). Мало того, цей заклик передбачає неминуче повернення до теми про багатих, як це показано в Як. 5:1-6.
4:11-12 – Застереження: закон не має справи з дрібницями
«Заклик до каяття», проголошений Яковом, – це перехідний етап його стратегії; адже він не завершив огляду проблем, які існували в його спільноті. Його думка повертається від опису жахливих конфліктних ситуацій, спричинених заздрощами, до ситуацій, коли члени спільноти «обмовляють один одного», висловлюють наклепи на людей, що належать до іншого соціяльного класу, а отже, складають «неправдиві судження» про своїх братів християн. Фрагмент Як. 2:2-4 знову в центрі уваги, і цього разу месидж не обмежується темою про дискримінаційні дії, а висловлює загальне занепокоєння. Яків зосереджує свою увагу на важливості єднання та миру, що, можливо, пояснює відновлення дискусії про аспекти Закону, «який не має справи з дрібницями».
Те, що Яків коротко звертається до теми, яку розкрив раніше так повно, сталося, можливо, завдяки його методу тлумачення такої проблеми, як несправедливі судження серед християн, що вважається основним порушенням фундаментальних моральних принципів юдейського християнства. Уже в 2:10 автор стверджує, що порушення однієї частини закону спричиняє порушення закону в цілому, і тут ця проблема є алгоритмом, який призводить до серйозного нехтування «Закону Царського» (2:8). Яків розвиває тему про ті самі ідеали, що Ісус у Євангелії від Матвія, особливо підкреслюючи взаємопов’язані теми про вищу праведність та безперервну справедливість Закону, роблячи наголос на моральних аспектах. Яків абсолютно не згадує про всі риси культової побожности (можливо, текст очищений редактором чи дещо применшений зі стратегічною метою).
Досить легко в цьому контексті визначити наголос, який автор знову робить на «ділах» і теоцентричній перспективі, в якій будує своє послання. У 4:11 він надає важливого значення тезі «бути виконавцями закону», що нагадує 1:22 («будьте ж виконавцями слова»). Це дуже близьке ототожнення слова зі СЗ моральним законом ставить Якова поряд з Ісусом, Який слугує містком між СЗ та павліянським християнством; це напружена, делікатна і ще більше багатозначна позиція для Якова, який пише свій твір у часи зростання проблем між юдеями та язичниками. Полегшення ми знаходимо лише в повторюваних описах природи Бога. Отже, у 4:12 Яків змальовує образ і авторитет Бога як законодавця й судді. Він часто звертається до різних аспектів Бога («Отця світил» в 1:7, «Бог-Отця» в 1:27, «Бога одного» в 2:19, «Господа сил» 5:4, знову Судді в 5:9, «вельми милостивий та щедрий», у 5:11 (пор. 2:13б) та Господа, Який піднімає 5:15.
4:13-17 – Застереження тим, які не покладаються на волю Бога
Традиційно коментатори Послання апостола Якова сприймають 4:13-5:6 як єдину перикопу, що складається з двох паралельних частин, обидві з яких розпочинаються з імперативної формули «а ну тепер». Дійсно, інтонація 4:13-17 та 5:1-6 нагадує риторичні звертання пророків СЗ: перший, спрямований проти гордовитих торговців, а другий – проти деспотичних землевласників. Незважаючи на це, нам видається, що краще відокремити 4:13-17 від цього дискурсу. Однак перший фрагмент природно витікає із протиставлення гордовитого вихваляння людини та природи Бога, що є «законодавцем і суддею»; автор робить наголос на вищому авторитеті та верховній владі Бога (4:12), тоді як фрагмент 5:6 повертається до теми соціяльної справедливости, що була розглянута набагато раніше, про те, що удача – річ мінлива для багатіїв, які пригноблюють інших (1:9-11; пор. 2:6-7).
Вірші 13-17 вирізняють християн, що вийшли з юдейського середовища; можливо, це юдеї-торгівці (у цьому фрагменті не вистачає християнського компонента й трохи менше християнської риторики ми знаходимо в 5:1-6), що вони, очевидно, сприймають Боже провидіння як належне. Замість того щоб належним чином визнати фактор Божого провидіння, такі бізнесмени зацікавлені лише в тому, щоб отримати зиск. Автор звертається до багатьох із нас сьогодні! На відміну від риторичного звертання в 5:1-6, Яків не висловлює докорів до них через їхні дії, що пригноблюють інших; радше він картає цих торгівців за їхню погордливість та хвалькуватість. Цю тему автор починає розкривати на початку гл. 4 (див 4:6б). Усе це зрозуміло в 4:16: «А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!». Вони знають, як правильно чинити, але не виконують цього.
