Уявна безкарність

Основна причина так званих «Інтернет-гріхів» полягає в уявній безкарності, адже користуючись анонімністю, яку надає Інтернет, люди можуть дозволити собі такі речі, на які вони навряд чи наважилися в реальному житті. Певно, щойно написане не є для переважної більшості людей якимсь секретом чи відкриттям. Проте декого може спантеличити згадка про «уявну безкарність».

Проте уявність безкарності згадана тут не просто так, адже попри, здавалося б, анонімність, за великого бажання можна встановити особу певної особи, яка перебуває в Мережі під вигаданим ім’ям, крім того, не варто забувати про Господнє попередження: «Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф. 12:36,37). І от про це хотілося сказати, а точніше написати, кілька рядків.

«Не буває безсилим у Бога ніяке слово» (Лк. 1:37), – цю біблійну істину краще пам’ятати і в жодному випадку не піддавати сумніву, бо Господь, на відміну від людей, завжди дотримується Свого слова. Недаремно Біблія ототожнює Бога із Його словом до такої міри, що не бачить між ними жодної різниці: так в Євангелії від Іоанна Бога прямо іменовано Словом: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (1:1). Але, на превеликий жаль, багато людей ігнорують цей факт, не надаючи Божому слову, Божим заповідям належної уваги, а то і просто ігноруючи їх…

Через що ці люди з часом стають жертвами власного невірства і недбальства: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8). Але, знову ж таки, люди ігнорують біблійні попередження і через це часто не можуть побачити явного взаємозв’язку між власною поведінкою (тим же самим написаним, сказаним в Інтернеті) і наслідками свого недбальства, лише з часом множачи гріхи і все більше пожинаючи їхні наслідки…

І таким людям дуже важко допомогти, адже на подібну духовну сліпоту і глухоту страждали люди у всі часи: «Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:15), – казав про Своїх сучасників Господь Ісус Христос. І якщо Господь не міг зцілити багатьох з них через їхнє небажання отримати зцілення, то що казати про нас, немічних людей, які у свою чергу самі не помічають за собою безлічі власних гріхів, а якщо і помічають, то з ними не можуть нічого вдіяти, вже не кажучи про допомогу ближнім…

Тут мимоволі, споглядаючи за всім цим, можеш повторити вслід за апостолом Павлом: «Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?» (Рим. 7:24). На щастя, Павло відразу дає відповідь на це вкрай важливе, принаймні для деяких людей, запитання: «Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом – законові гріха» (в. 25). Що тут ще можна додати? Чергове нагадування, що без Христа-Спасителя ми не здатні зробити нічого доброго (див. Ін. 15:5). Навіть зайвий раз не написати (а також не сказати, не подумати) щось недоречне в інтернет-коментарях, або ж проглядати вміст сайтів, явно сумнівного характеру. Лише з Божою допомогою опанувавши свої пристрасті, ми зможемо хоч в якійсь мірі навчитися уникати так званих «Інтернет-гріхів», а заодно допомогти в їх подоланні нашим ближнім, іншим користувачам глобальної Мережі.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docУявна безкарність


Ваш коментар:

Попередній запис

Кінець Світу

Світ чекає на свій кінець. Ну, весь світ або не весь, але багато хто. Навіть інші з тих, хто вважає ... Читати далі

Наступний запис

Користь Інтернету

Про духовну шкоду, яку несе глобальна мережа Інтернет, не каже хіба що лінивий. І про так звані «Інтернет-гріхи», які виникають ... Читати далі