Кінець Світу

Світ чекає на свій кінець. Ну, весь світ або не весь, але багато хто.

Навіть інші з тих, хто вважає себе християнами, на резонне питання: «Адже Господь ясно сказав в Євангелії, що ніхто не знає часів і термінів, чому ж ми повинні вірити різним нехристам-провісникам?..», ухильно і незрозуміло щось мукають, начебто погоджуються – і тихенько поспішають у продуктовий магазин купувати сірники-крупу-тушонку, ніби, так-то воно так, але хіба мало що, он скільки грізного твориться навколо, з природою-погодою.

Інтернет повний сайтів, на яких зі смаком і в деталях обговорюються мудрі майя з їх календарем, баба Ванга і послання тібетського лами, який передбачив на 21 грудня (за московським часом до того ж) кінець не кінець, але галактичну пітьму єгипетську, від якої «бездуховні», тобто ті, хто не зберуться біля багать і там не медитуватимуть, збожеволіють від жаху і вимруть, а виживуть одні діти індиго, що мають третє око.

І на цих же сайтах – сотні корисних порад. Як вижити тим, хто переживе кінець світу, як копати бомбосховища, як вибирати печеру для укриття в Уральських горах, які предмети життєвої необхідності узяти з собою (і неодмінно – зброя, щоб захищати себе, свою самицю і своїх дитинчат від «диких тварин і непрошених гостей», розмови на форумах на цю тему особливо запеклі…)

Приблизно в тому ж напрямі, причому в голос, віщають численні голлівудські трилери, присвячені виживанню людства після глобальних катаклізмів. Боротьба за бензин, за воду, за їжу, за чудодійну вакцину, за виживання серед натовпів зомбі, мародерів і людоїдів, печерне століття – печерні серця. Ці фільми в голос як би кажуть нам: наївний дивак цей тібетський лама, яке там духовне відродження людства! Нова раса, якщо виживе, буде расою здичавілих напівтварин, головне для яких – встигнути зжерти самому, доки не зжерли тебе.

Що найстрашніше, приводи для такого невеселого погляду дає саме сучасне життя. Що у вищезгаданих фільмах, що навколо нас в щоденній повсякденності – одне і те ж: установка на боротьбу за виживання є апофеоз матеріалізму. Чим людство живе сьогодні – «бог їх черево…» – такий і кінець світу воно собі уявляє. Кінець, в якому головна цінність – суха печера, повітря, вода, консерви, сірники і боєприпаси.

Для чого тоді потрібні книги, окрім як у багаття? Для чого релігія, якщо від речових святинь, які збережуться в катаклізмах, толку не буде, надій на успіх і позбавлення від бід вони більше приносити не стануть, цей опіум у них вичерпається, а більше нічого в релігії і немає?

Отже, якщо кінець світу розвиватиметься за вищеозвученим сценарієм, ще раніше його настання повинні будуть вимерти мої колеги-священики. У суспільстві торжествуючого матеріалізму вони – істоти абсолютно даремні. Адже при світовому катаклізмі: ні тобі храму, ні учительної кафедри ні кадила, ні бабусь, які несуть курку-млєко-яйкі, а ряса – так у ній рятуватися незручно. Що таке піп без обряду в умовах світового катаклізму? Нуль без палички. Ах, кажете, молитися?

А чи не ви самі, деякі мої побратими-товариші по службі, привчили парафіян, що молитва – запорука життєвого блага, мирного житія та благоденства у світі цьому? От вони і заволають: «Молися, ти ж піп! Зроби, щоб ця хвиля не йшла на нас, щоб цей вулкан не вивергався, щоб ці небо і земля не проходили!.. Створи нам молитвою – їжу, воду, ліки!» Упевнений, що в тебе вийде?..

Та хто ж з нас у цьому може бути впевнений. «Усе в руках Божих!» – тремтячим голосом скаже будь-який священик тоді натовпам – та натовпи і самі це знають. Добре, якщо не розірвуть у гніві, а просто плюнуть, як на даремного. Словом, якщо мета молитви – знову ж таки виживання і матеріальні цінності, то священик тут і не потрібний. Коли притисне – кожен сам згадує, як молитися Богові, усяк потопаючий – про свою соломинку.

Так – у світі торжествуючого ідола матеріалізму. Є, звичайно, і інший світ. Світ, в якому молитва – не заклинання для викликання блага чи миттєвого порятунку, а любовне спілкування з Богом. І Бог там зовсім інший, не той, що у світі матеріалізму, і священики в Бога там – зовсім інші, і значущість їх зовсім інша. І просте виживання там – зовсім не найголовніша цінність. Але там і кінець світу зовсім інший. І все те, що відбувається після нього – теж.

Автор: священик Сергій Круглов

Попередній запис

Про Інтернет-гріхи

Гадаю, що жодних спеціальних інтернет-гріхів не існує. Передусім, тому, що сама природа гріха така: це не щось «створене», нове і ... Читати далі

Наступний запис

Уявна безкарність

Основна причина так званих «Інтернет-гріхів» полягає в уявній безкарності, адже користуючись анонімністю, яку надає Інтернет, люди можуть дозволити собі такі ... Читати далі