Відчинити двері (Ів. 20:19-31)

Він дихнув.

Зачинені двері, стиснуте від страху серце й тремтливі ноги – це не надто привабливий образ християнства. Компрометує також і «вхідний квиток», який змушений був показати Ісус – пробиті руки й бік. Лише це заспокоїло учнів, ба більше – утішило їх.

Та це, однак, ще не все. Мусило відбутися те, що було головним у цій зустрічі: «Він [Ісус] дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!» (Ів. 20:22).

Без Святого Духа віра християнина мертва, спільнота мертва, Церква мертва. Потрібен Дух, потрібне життя.

Поки не почнемо прагнути Святого Духа, як повітря й води, у нас не розвинеться повною мірою віра, не станемо свідками Ісуса. Нашим призначенням буде щонайбільше церковний бабинець, зачинені двері, заткані вуха, затулені очі. А ще боятимемося визирнути й подивитися на світ, попри те, що нас, власне, до цього світу й послано.

Попередній запис

Вогонь і вихор (Ів. 20:19-23)

Прийміть Духа Святого! Не люблю блискучих лакованих меблів, випрасуваних на кант штанів і капців у музеях. Не люблю прилизаности також ... Читати далі

Наступний запис

Духовне бачення (Ів. 20:24-29)

Господь мій. Апостоли побачили воскреслого Ісуса й повірили. Потім побачив Його також Хома і вже не потребував торкатися, як вимагав ... Читати далі