Стояла при гробі назовні та й плакала.
Марія Магдалина, так само як учні, мало на що сподівалася після смерти Ісуса. Хотіла чисто по-людськи подбати про мертве тіло, яке поспішно ховали до гробу в день смерти, щоб спочило гідно й відповідно до всіх єврейських звичаїв. Хотіла також – і це теж було дуже людське бажання – виплакати свій жаль і біль.
Бог дає більше, ніж людина сподівається й прагне. Замість мертвого тіла Марія Магдалина зустріла живого Ісуса. Замість сліз смутку з її очей потекли сльози радости. Людина часом отримує те, про що не просить, але що є для неї важливим і конче потрібним. Бог знає це і випереджає Своїми дарами наші прохання.
Треба лише вірити, що перебуваємо в добрих руках – у добрих руках люблячого Бога.