Найдовша подорож (Ів. 13:1-15)

Зачав обмивати ноги учням.

Зійти з неба, стати людиною, покинути почесне місце, зняти шати, підперезатися рушником, клякнути перед грішною людиною та обмити їй ноги. Яку довгу відстань подолав Ісус. Вихідний пункт – це небесна слава, а пункт призначення – прислуговувати як раб.

Ісус принизився так глибоко для того, щоб забрати нас із Собою в подорож. Її початок – це поневолення й темрява гріха. Наступні зупинки – це очищувальне обмивання та піднесення до трону Отця. А кінцем цього шляху є вхід у небо. Ісус принизився так глибоко для того, щоб піднести нас так високо.

Ісус забирає нас із Собою в подорож, але водночас наказує: «Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (Ів. 13:15). Отож, наше завдання полягає в тому, щоб повторити цей шлях: принизитися, наблизитися до людини, щоб подати їй руку й допомогти підвестися, вишпортати її із занепаду й бруду, в якому перебуває.

Людина, якої торкнулася натхненна любов Бога, уже заражена нею. Передає її далі й далі, тож епідемія доброти поширюється, а її жертв стає все більше й більше. Чи вона торкнулася вже й твого серця?

Попередній запис

Досконалий і сліпий (Ів. 12:44-50)

Я, Світло, на світ прийшов. Чи бачиш свій гріх, свою нечесність, погану поведінку? Чи помічаєш, що тобі притаманні певні слабкості? ... Читати далі

Наступний запис

Може, то я? (Ів. 13:21-33,36-38)

Один із вас видасть Мене!… І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже. «За Тебе я ... Читати далі