Вступ до Послання до филип’ян

Місто Филипи

Филипи були розташовані в східній частині античної Македонії (північна частина сьогоднішньої Греції). У Діях апостолів (16:6-40) Лука розповідає, як під час своєї місіонерської подорожі та після багатьох різноманітних пригод Павло, Сила й Тимофій прибули у Филипи, місто, яке отримало честь стати першим європейським містом, що було євангелізоване Павлом. Про другий візит Павла до Македонії (що включав і Филипи) згадується в 1Кор. 16:5; 2Кор. 2:13; 7:5; Дії 19:21 та 20:1-6. І то для нього була вже третя місіонерська подорож.

Автентичність і літературна цілісність послання

Сьогодні прийнято вважати, що Послання до филип’ян є автентичним твором Павла. Слововживання, стиль, теми та історична ситуація, а також зовнішні свідчення (манускрипти, плюс підтвердження Полікарпа, Іринея та стародавнього передання в цілому) цю автентичність підкріплюють. А з іншого боку, останнім часом були представлені й різноманітні гіпотези, що пояснюють деякі літературні, а також контекстуальні проблеми, як наприклад, зміна теми й тону, особливо в 3:2-4:1. Вони викликали сумніви щодо літературної цілісности Послання, тобто постало питання, чи не могло воно бути комбінацією двох або більше послань Павла, написаних у різний час та в різних обставинах. Проте велика розбіжність у запропонованих реконструкціях обставин написання Послання показує, що критерії судження значною мірою є суб’єктивними. З іншого боку, багато авторів, навіть визнаючи складність координування всіх логічних та історичних елементів послання в досконале ціле, позитивно захищають його повну літературну цілісність.

З метою дослідити цю тему ми проаналізуємо це послання в тому вигляді, в якому воно до нас дійшло з найдавніших часів, тобто як єдине ціле.

Місце й дата написання

Зрозуміло, що коли Павло писав це Послання, він перебував у в’язниці (Флп. 1:7,13,14,17). Традиційна інтерпретація тлумачить згадку про «Преторію» (1:13) та «кесарів дім» (4:22) як прямий натяк на ув’язнення Павла в Римі (пор. Дії 28:16-31). Однак деякі автори місцем створення послання запропонували Кесарію (Дії 23:23-26:32), тоді як інші вважають, що імовірнішим місцем був Ефес (Дії 19:1-20:1). Остання гіпотеза має на свою користь той факт, що Ефес розташований ближче до Филипів і що через це існувала можливість більш значного й частого спілкування між Павлом та цією громадою, як про це можна здогадатися з Послання.

На даний момент жодну локацію із запропонованих не можна вважати остаточною. У 2Кор. 6:5 та 11:23 Павло розповідає про різноманітні свої ув’язнення, не будучи конкретним. Ми не можемо з абсолютною певністю знати ні в якому місті Павло був в’язнем під час написання Послання до филип’ян, ні встановити точну дату, коли воно було написане.

Послання до филип’ян в екзегетичній і богословській традиціях

Іван Золотоустий залишив нам цілу серію пастирських повчань, які стосуються всіх епістол Павла, і серед них збірка з п’ятнадцяти деталізованих коментарів на Послання до филип’ян. А от із творчого доробку Северіяна Гавальського на цю тему ми маємо лише окремі фрагменти. Коментар Теодора Мопсвестійського дійшов до нас у повному вигляді тільки в ранньому латинському перекладі, але ми маємо численні фрагменти грецького оригіналу. Короткі коментарі Теодорита Кірського на всі Павлові епістоли, у тому числі до филип’ян, збереглися автентичною грецькою мовою. Із числа пізніших грецьких авторів ми маємо коментарі чи фрагменти коментарів від Івана Дамаскина та Фотія Константинопольського, Екуменія Трікського (X ст.), Теофілакта (XI ст.) і Євтимія Зигабена (початок XII ст.).

Першим латинським патристичним автором, який коментував епістоли Павла, вважають Гая Марія Вікторина (Marius Victorinus). Іще один письменник, прозваний «Псевдо-Амвросій» (невідомий автор IV ст., чиї твори помилково приписували св. Амвросію), також залишив свої коментарі на всі епістоли Павла, у тому числі на Послання до филип’ян. Так зробив і Пелагій, чиї коментарі передували його контроверсіям із Августином. У Сірійській Церкві (бл. 306-373) всі епістоли Павла прокоментував Єфрем Сирин; вони збереглися у вірменському перекладі, а посередньо також і латиною.

Серед провідних середньовічних авторів, що коментували послання Павла, були Гуго Сен-Вікторський, Петро Ломбардський, Тома Аквінський та Діонісій Картузіянець (Dionysius the Carthusian) (пом. 1471). А з-поміж протестантських реформаторів свого часу опублікував свої коментарі на всі епістоли Павла Жан Кальвін (Страсбург, 1539). До католицьких коментаторів XVI – початку XVII століть можна також долучити Тому Каетана (Tommaso de Vio), чий коментар на Павлові послання був опублікований у Римі в 1529 p., та Корнелія де Лапіде (Антверпен, 1614).

Попередній запис

Розділ 6:10-24

6:10-20 – Християнське заангажування та необхідність боротьби зі злом Завершення моральних настанов у Посланні до ефесян виражено дуже сильними термінами. ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 1

1:1-2 – Привітання У згадане привітання включено також Тимофія, який того часу був компаньйоном Павла (пор. 2:19-23) і якого знали ... Читати далі