Розділ 6:10-24

6:10-20 – Християнське заангажування та необхідність боротьби зі злом

Завершення моральних настанов у Посланні до ефесян виражено дуже сильними термінами. Зокрема, християни мусять молитися, залишатися насторожі та бути готовими дати бій силам зла навколо них; Христос є Головою Церкви, вивищеним «найвище за все» (1:22), а члени Церкви пережили спасення (2:8), але саме існування християн усе ще не є вільним від жорстоких випробувань. Однак по суті даний текст не має нічого спільного із закликами підняти проти когось зброю (пор. 2Кор. 10:4); вищезгаданий бій має на увазі духовну війну проти підступів диявола та зловорожих уселенських сил, які проникають навіть у «небесних місцях» (див. коментар до 2:1-10). Згадка про «Божу зброю» (Еф. 6:11) відповідає старозавітним ідеям (Іс. 11:5; 59:16-17). Павло спирався на такі поняття повсюди (напр., у Рим. 13:11-14 та 1Сол. 5:1-11). Військова могутність у римському світі була доволі очевидним фактором, і, таким чином, звичайна земна зброя та щити могли слугувати символами певної сили, необхідної для боротьби зі злом. Цікаво відзначити, що тут християнина представлено як солдата, який перебуває в стані пильного очікування і не проявляє агресії. Захист постає у вигляді християнських атрибутів.

Образ «посла в кайданах», що, попри те, повинен продовжувати благовістити, як про це сказано в Еф. 6:18-20, обіцяє християнам, що земна злоба не завадить місії поширення християнства. Навіть тоді, коли Павло перебуває у в’язниці, його місією залишається «зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії» (6:19).

6:21-24 – Закінчення; особисті справи та благословення

Інформація щодо ролі Тихика дуже нагадує написане в Кол. 4:6-8, тому деякі дослідники вважають ці відносини особливо помітною ознакою впливу Послання до колосян на автора Послання до ефесян. Усі ці аргументи фігурують у теорії про девтеро-Павла як автора Послання до ефесян. У Посланні до ефесян Тихик є єдиною окремо згаданою особою. Він тут представлений як той, хто принесе спільноті даний лист, а також усні звістки, що стосуються Павла. А ще він має право сам настановляти спільноту, бо його й послано для того, щоб «потішити» серця вірних. Імовірно, прибічники Павла відігравали життєво важливу роль у наданні інструкцій християнським спільнотам та в підтримці зв’язків між ними під час тюремного ув’язнення Павла і навіть після його смерти. Факт існування такого автора, як девтеро-Павло, часто пояснюють як цілком природний процес продовження літературної діяльности Павлових прибічників.

І нарешті, ми бачимо благословення, яке є типовим для послань Павла, за винятком останньої фрази. Опис, який вражає, зображує тут віруючих, як тих, «що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа» (6:24).

Попередній запис

Розділи 5:21-6:9

Правила християнської родини Як і Кол. 3:18-4:1, Еф. 5:21-6:9 є зразком учення на тему моралі, правил християнської родини, що присутні ... Читати далі

Наступний запис

Вступ до Послання до филип’ян

Місто Филипи Филипи були розташовані в східній частині античної Македонії (північна частина сьогоднішньої Греції). У Діях апостолів (16:6-40) Лука розповідає, ... Читати далі