Як умре ж, плід рясний принесе.
Такі риси, як жертовність, безкорисливість, бажання служити іншим, вийшли з моди. Тепер більше цінують зиск, владу та розрахунок. Людей і події оцінюють на основі того, яких прибутків і збитків від них можна очікувати. Міжлюдську солідарність замінили щурячі перегони: кожен хоче якнайшвидше дістатися до мети, до корита, до грошви, навіть якщо задля цього треба розтоптати людину.
Старомодне, на думку декого, Євангеліє пропонує щось цілком інше: якщо не бажаємо перетворити землю на пекло – маємо зберегти здатність до самопожертви, здатність безкорисливо дарувати себе. «Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе» (Ів. 12:24).
Мені згадалася історія про спринтерський біг на олімпіаді для осіб із фізичними вадами. Коли один з бігунів упав, то другий замість того, щоб використати це й виграти перегони, зупинився й допоміг лежачому. Коли той устав, вони разом добігли до мети. І в кого ж тут більше розуму в голові та любови в серці?
