І в кого ж тут більше розуму? (Ів. 12:24-26)

Як умре ж, плід рясний принесе.

Такі риси, як жертовність, безкорисливість, бажання служити іншим, вийшли з моди. Тепер більше цінують зиск, владу та розрахунок. Людей і події оцінюють на основі того, яких прибутків і збитків від них можна очікувати. Міжлюдську солідарність замінили щурячі перегони: кожен хоче якнайшвидше дістатися до мети, до корита, до грошви, навіть якщо задля цього треба розтоптати людину.

Старомодне, на думку декого, Євангеліє пропонує щось цілком інше: якщо не бажаємо перетворити землю на пекло – маємо зберегти здатність до самопожертви, здатність безкорисливо дарувати себе. «Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе» (Ів. 12:24).

Мені згадалася історія про спринтерський біг на олімпіаді для осіб із фізичними вадами. Коли один з бігунів упав, то другий замість того, щоб використати це й виграти перегони, зупинився й допоміг лежачому. Коли той устав, вони разом добігли до мети. І в кого ж тут більше розуму в голові та любови в серці?

Попередній запис

Непередбачуваний у даванні (Ів. 12:1-11)

Триста динаріїв. Ісус послідовно прямує до визначеної мети. Наближається до Єрусалима, де з любови віддасть життя за спасіння світу. Приголомшує ... Читати далі

Наступний запис

Вправляння в помиранні (Ів. 12:24-26)

Як умре ж, плід рясний принесе. Захищаємося від смерти, уникаємо її, навіть хочемо, щоб наші померлі мали в труні вигляд ... Читати далі