Розділ 2:1-10

Наслідки життя разом із Христом

Хоч поняття «Вселенської Церкви» з’являється в 1:22-23 та помітно знову фігурує в 2:11-22, фрагмент 2:1-10 повертається до питання про те, як Божий план стосовно спасення світу працює через Христа. Перші три вірші [у другій главі] пояснюють природу минулого відчуження й існування без Христа. Неєвреї, яким і адресовано даний твір, описуються тут, як ніби вже померлі колись (образно кажучи) через свої переступи та гріх. Тут зазначено, що напрямок руху нашому світові задає диявол (пор. 6:11-12), якого описано як «князя, що панує в повітрі». Таким чином, Послання до ефесян відображає стародавні космологічні ідеї, згідно з якими повітря вважається проміжною сферою між земним та небесним – сферою, заселеною різноманітними неземними сутностями (зірками, потойбічними силами, демонами та навіть ангелами).

У Посланні до ефесян світ без Христа, тогочасний хід історії та навіть саму світобудову подекуди описано в доволі песимістичних термінах. Така термінологія часом є похмурою та зловісною. Зло в цьому творі має моральний аспект, але Послання до ефесян показує також усвідомлення зла як сили, що виходить за межі стандартів моралі в буденних стосунках. Потойбічні сили зла зазіхають навіть на «піднебесні простори». І тому віруючі мусять бути готовими до битви проти «світоправителів цієї темряви» (6:12).

У цих віршах віруючих аж настільки протиставлено невіруючим, що багатьом сучасним християнам від цього стало б ніяково. З огляду на те, як вони прагнули створити умови для власного альтернативного існування у своїх крихітних домашніх релігійних громадках, новозавітні християни, здається, глибоко відчували зло світу навколо них та своє колишнє відчуження євреями і власну гріховність. Мова, використана у вищезгаданих віршах для передачі відчуття великої трансформації, яка відбувається при житті в Христі, містить у собі апокаліптичну образність, що подекуди передає суть дуалістичними та безкомпромісними термінами. Сучасні читачі мусять урівноважувати такі концепції, як ті, що викладені в 2:1-3 та 6:10-17, також і іншими поняттями, які викладені в Посланні до ефесян, як-от здатністю Бога об’єднати всіх у Христі (напр., 1:23) та зображенням спасення таким, що стоїть вище за будь-які відмінності між людьми (напр., 2:11-22). Та оскільки все це вимагає великої уважності, то, як би там не було, у Посланні до ефесян важливо звертати пильну увагу на виразно зображене в ньому зло. І коли ми аналізуємо такі екологічні катастрофи, як вигорання тропічних лісів, або такі воєнні трагедії, як у Хіросімі, то бачимо, що зображене в Посланні до ефесян зло вселенського масштабу гучно перегукується із сьогоденням.

Важливо також відзначити, що зображення в 2:1-10 незавидного життя при відсутності Христа та повній безпорадності людства (2:1-3) слугує для підготовки шляху сміливій заяві про те, що Бог воскресив віруючих разом із Христом та посадовив поруч із Ним й Собою «на небесних місцях» (2:4-6). І Послання до колосян, і Послання до ефесян показують значний інтерес до неземних сутностей і небесних таємниць. І дійсно, у Посланні до колосян є згадування про те, як деякі члени Церкви відчували, що їхня аскетична практика, як-от постування, дозволяла їм отримати контроль над неземними сутностями і могла навіть призводити до бачення небесних таємниць (напр., Кол. 2:18). Але настільки сильна заява про наявний для віруючих доступ до повномасштабного спасення, як це наявне в Еф. 2:10, виставляє такі засоби як непотрібні.

Ефесян 2:8-10 було названо найбільш стислим викладом павлівського богослов’я в НЗ. Такі терміни, як «віра», «дар», «діла» та «хвала» в цьому посланні Павла є основоположними. Протиставлення між «вірою» й «ділами» особливо добре відоме. Однак ми можемо побачити суттєву різницю в тому, як Павло застосовує дихотомію в цьому та раніших своїх творах. Наприклад, у Посланні до галатів така термінологія пов’язана з боротьбою Павла за гарантування неєвреям можливости увійти до лона Церкви, не виконуючи тих «діл Закону», які традиційно розділяли євреїв та неєвреїв, як-от обрізання в чоловіків і закони харчування. Болісні зусилля Павла в цьому напрямку, показані в Посланні до галатів, здаються дещо дистанційованими від викладеного в Посланні до ефесян. Якщо в Посланні до галатів Павло явно стурбований значущістю «діл» юдейського Закону (напр., Гал. 2:16; 3:12), то в Еф. 2:9-10 наявна просто згадка про «діла». У цьому ми вбачаємо очевидне твердження, яке в главах 1-2 природним, здається, чином витікає з наголошення на верховенстві Бога: віра в Христа є Божий дар, а не людська заслуга. І «добрі діла» природним чином витікають із того, що одного разу Бог вирішив нас урятувати.

Термінологія на позначення віри/діл, в Еф. 2:9-10, має об’єктивну характерну рису – вона більше стосується загального положення в християнстві, а не конкретної проблеми в якійсь християнській громаді. І така термінологія, без сумніву, була дуже корисною в тому, щоб спонукати людей поміркувати над суттю спасення – щедрого Божого дару. Тож широкий діапазон цієї термінології в такому тексті наводить на думку про нове зауваження, яке з’являється під час наукового дослідження послань Павла. Цілком зрозуміло, що основною метою Павла у вживанні даної термінології було проілюструвати, що віднині й надалі спасення основується не на «ділах» юдейського Закону, а на вірі в Христа. Він постійно закликає віруючих ставати Тілом Христовим. При цьому він не намагається зробити акцент на тому, що «легалістична» чи «така, що шукає заслуги» позиція євреїв перешкоджає їхньому власному доступові до спасення (тобто на тому, що євреї не визнали Божий союз за універсальний дар Божий). Коментатори Павлових текстів, де міститься протиставлення понять «віра» й «діла», мусять дбати про те, щоб не зобразити ненавмисне у фальшивому світлі ні ставлення євреїв до Закону, ні те, як той закон розумів апостол Павло.

Попередній запис

Розділ 1

1:1-2 – Вітання; звернення та привітання Вітання має структуру, звичайну для всіх послань Павла. Деякі з них у своєму переліку ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 2:11-22

Єдність євреїв і неєвреїв, утворена Христом Даний фрагмент пояснює, як Божий задум щодо Всесвіту працює через посередництво Христа в історичному ... Читати далі