Історія сприйняття Послання

Багато «універсалістських» ідей, викладених у Посланні до ефесян, здійснили великий вплив на розвиток християнської думки. Спроба описати, як Христос упорядковує та об’єднує Всесвіт, спонукає звернути увагу на Божий вибір: «вибрав у Ньому [в Ісусі] Він [Бог] нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом» (1:4-5). Серед Учителів Церкви точка зору, що спасення повністю йде від Бога, перебувала в рівновазі з думкою, що рід людський покликано співпрацювати з Божою ініціятивою. Наприклад, Еф. 1:4-14 Золотоуст розглядає як відверте визнання того факту, що саме Бог творить святих, але й християни також мусять залишатися святими («Пастирське повчання на Послання до ефесян» 13.51), а крім того, цей же текст відігравав важливу роль у контроверсійній кальвіністській доктрині предистинацію та в подальших дискусіях. Тенденцію висловлюватися поняттями, що стосуються світобудови й вічності, можна також побачити в Еф. 1:10, де сказано про задум «для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі». Грецький термін anakephalaiоsis («підсумовування або збирання воєдино»), який латиною перекладали як recapitulatio, посприяв розвитку доктрини рекапітуляції. Особливо вирішальний вплив на розвиток цієї концепції мав Іриней, який розумів її і як повернення занепалого роду людського до Бога через послух Христа, і як «підсумовування» у Божому втіленні всіх попередніх Божих одкровень (Adv. Наеr, 1.330; 1.442-4433; 1.548).

Також на ідею та практику християнства дуже вплинув уривок із Послання до ефесян 5:21-33. Той факт, що Ігнатій Антіохійський близько 110 р. після Р. X. посилався на Еф. 5:21-33, вказує на силу цих віршів у вирішенні проблем життя спільноти, а також свідчить про популярність Послання до ефесян на початку історії Церкви (Ігнатій, Ed. ad Poi 5:1-2). Видається цікавим, що в контексті повчання чоловіків і жінок (спираючись на згадане в Посланні до ефесян поняття Христової любови до Церкви – любови, яку там порівняно з людським шлюбом; пор. Еф. 5:25,29) Ігнатій звертає свою увагу на неодружених членів спільноти, застерігаючи їх від вихваляння їхньою стриманістю. Ігнатій використовує Послання до ефесян, аби підкреслити, що людський шлюб спроможний відобразити взаємини Христа з Церквою, а також, що дане послання може виступати в ролі моделі «християнського зобов’язання» – нехай ця модель буде застосована чи стосовно чоловіка та жінки, чи стосовно неодруженого віруючого. Однак у цілому серед Учителів Церкви особливу увагу було приділено Еф. 5:31-32, де цитується Бут. 2:24, а шлюб і/або союз між Христом та Церквою описується як «велика тайна». Ці вірші також помітно фігурували в подіях, які, очевидно, і привели до визнання шлюбу в римо-католицькій традиції таїнством.

Загалом, із усіх послань Павла найбільший інтерес у тому, що стосується еклезіології, викликає саме Послання до ефесян. Між посланнями до колосян і до ефесян існує багато подібностей, однак Послання до колосян зосереджене на христології, натомість Послання до ефесян – на еклезіології. Однак протягом усього Послання до ефесян повторюється акцентування на близькому зв’язку між Христом і Церквою. Те, в який спосіб використано Послання до ефесян у диспуті Ейвері Даллеса про Церкву як про таїнство (Models of thè Church [New York: Doubleday, 1987] 17-18. 74), є прикладом того, наскільки цей новозавітний твір залишається фундаментальним для сучасної еклезіології. І, ймовірно, він завжди помітно фігуруватиме в еклезіологічній суперечці, що стосується екуменізму. А в час, коли інтерес до екуменізму згасатиме, цей твір відкрито поставатиме перед своїми читачами з ідеєю єдиної Церкви: «Один Господь, одна віра, одне хрищення» (4:5).

Попередній запис

Первісний історичний контекст

Ті, хто стверджують, що Послання до ефесян написав Павло, вважають, що і Послання до колосян, і Послання до ефесян були ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 1

1:1-2 – Вітання; звернення та привітання Вітання має структуру, звичайну для всіх послань Павла. Деякі з них у своєму переліку ... Читати далі