Стати богом (Ів. 10:31-42)

Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?

Нужденність і цілковитий нуль – ось образ людської природи, заплямованої гріхом. А на додаток ця природа не спроможна очиститися самостійно. Не може розбитий глечик склеїти себе сам, повернути собі давню красу та придатність. Усі спроби самоспасіння, до яких вдається людина, зводяться нінащо. Залишають по собі лише розчарування й гіркоту поразки.

Людина, однак, має шанс стати великою. Може стати, як ми чули у Євангелії, навіть богом. Звісно, завжди буде якісна різниця між людиною та справжнім Богом на небі. Терміном «бог» людину називають лише для того, щоб наголосити на її возвеличенні, на її честі та славі.

Людина дістає все це як дар. Це не САМОВОЗВЕЛИЧЕННЯ людини, а возвеличення людини Богом. Велич людини – це дія і твір Бога.

Нужденність стає багатством, малість – величчю, гріх – святістю. І все це задарма – лише тому, що ми є Божими дітьми.

Попередній запис

Пастирі й наймити (Ів. 10:11-18)

Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. Друзів пізнають у біді. Лише криза, випробування, спільно здобутий ... Читати далі

Наступний запис

Серце Ісуса (Ів. 11:1-45)

І закапали сльози Ісусові. Чимало коментаторів цього уривка Євангелія на перший план висуває Божу силу Ісуса, яка звершила неймовірне чудо ... Читати далі