Чи хочемо ми жити в правовій державі?

Зрозуміло, хочемо, тут ні в кого не виникає щонайменших сумнівів! Щоб чиновники строго виконували свої обов’язки, поліцейські не вимагали хабарів, усі поступали б строго згідно із законом, і ніхто не міг би розраховувати, що відкупиться від відповідальності, або завдяки знайомству отримає те, що йому взагалі не належить.

Тоді поставлю питання інакше: а самі ми готові жити в правовій державі? Найпростіше адресувати це питання тим, хто водить машину. Ну, щоб було так: нас зупинив патрульний, і ми, якщо щось порушили, без усяких «давайте на місці розберемося» чесно визнали б свою провину, підписали б протокол, і взяли б на себе всі відповідні наслідки. Хочемо? Вони, патрульні, цього абсолютно не хочуть: якщо розмова так повертається, тут же погрожують на місці позбавленням водійських прав і мало не розстрілом з конфіскацією за всяку дрібницю.

І ми розуміємо, загалом, що їхні вимоги несправедливі, але… порушення насправді було, і всі вони там заразом, і потім нічого не доведеш, так що, пане, ось вам моя пояснювальна на папері з водяними знаками, але якщо мало, я ще одну таку саму дам.

Так, патрульні нас відверто ловлять. Поставлять посередині вузького провулка із суцільною розділовою лінією якусь поливну машину, і щойно ти її об’їдеш – тут і він, ріднесенькій, відразу пояснить тобі неприпустимість їзди зустрічною смугою. Позбавлення водійських прав до шести місяців, але можна домовитися. Їхня мета – зовсім не забезпечити безпеку руху (тоді б прибрали перешкоду), а ловити нас на правопорушеннях. Але ми і ловимося, як рибка велика та маленька, поспішаємо сунути, і часто навіть більше, ніж вимагається офіційно, по протоколу.

І якщо хто твердо і ввічливо відстоює свою позицію і готовий йти офіційним шляхом – такого можуть просто відпустити, щоб не зв’язуватися. Перевірено на досвіді. До речі, за наведене правопорушення водійських прав не позбавляють.

Словом, наша поліція – зовсім не те, що, приміром, швейцарська поліція, яка по кущах у засідках не сидить, але вже якщо штрафує за порушення, то капітально. Тільки чи готові ми самі їздити як у Швейцарії? Щоб навіть на п’ять хвилин, навіть якщо дуже потрібно, навіть якщо нікому не створюємо перешкод – ось просто не паркуватися в недозволеному місці ніколи і ні за що? Готові? Чи, приміром, ніколи не обганяти на трасі через суцільну смугу з явним перевищенням швидкості, навіть якщо ми тягнемося більше півгодини за трактором?

Здається, відповідь очевидна: основна маса наших водіїв вважатиме за краще злодійкувато сунути купюри патрульним, аби не створювати собі таких незручностей.

Ми всі обурюємося, почувши чергову історію про те, як розслідування чергового ДТП ведеться так, щоб вигородити великого начальника чи людину в погонах. Ми обурюємося, бачачи, як черговий високопосадовець мчить з блимавкою на роботу, а то і на дачу, не звертаючи уваги на всіх інших, хто позбавлений такої привілеї. Але уявимо собі на хвилинку, що в нас самих раптом з’являться такі самі можливості. Ні, ми, звичайно, нікому нічого поганого не зробимо, ми просто… ну як би це сказати… ми просто іноді дещо собі дозволимо, так, по дрібниці – чи не так?

Так і ці керівники нікого кривдити не збиралися – просто вони самі та їхні водії звикли собі ці дрібниці дозволяти. І ось одного разу їм хтось підвернувся під бампер або колеса, тільки і всього. Так вийшло.

Тридцять років тому люди ходили на демонстрації. Для них здавалося, що варто тільки повалити всевладдя КПРС, оголосити демократичні реформи, як тут сама собою прийде правова держава, як у горезвісній Швейцарії. Що стало з цими надіями, ми знаємо. І сьогодні все більше людей починають розуміти, що правове мислення і поведінка залежать не стільки від кольору прапора, скільки від прийнятої в суспільстві повсякденної поведінки.

Так, керівництво диктує свої правила – але ми можемо приймати чи не приймати їх хоч би там, де це в наших силах. І якщо ми будемо продовжувати совати купюри чиновникам і поліцейським, то, між іншим, ніяка влада не збереже нас від терористів: вони просто відкупляться від чергової перевірки, як вже було не раз. Корупція не просто роз’їдає суспільство – у поєднанні з тероризмом вона вбиває людей.

А в Швейцарії, між іншим, жити хоч і дуже зручно, але досить нудно. Там навіть гриби в лісі збирати закон дозволяє тільки в певні числа місяця, і законослухняні швейцарці дотримуються цього закону. Так що питання, винесене в заголовок статті, зовсім не риторичне та потребує відповіді – у державі, правовій до такої міри, небагато з нас захотіли би жити.

Але декілька кроків у цьому напрямку нам дійсно варто зробити, і починати ми повинні самі, разом, не чекаючи команди згори. Навіть якщо вона буде дана, дорогою вона загубиться в незліченних канцеляріях, обросте подробицями, що зведуть нанівець усю ідею. Давайте спробуємо хоч би іноді не поспішати з хабаром, не боятися відстоювати свою правоту, не ховатися від відповідальності.

Попередній запис

Немає влади не від Бога!

Апостол Павло в Кесарії, Микола Бодаревський «Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не ... Читати далі

Наступний запис

Свята невпевненість: Чи має потребу Бог у нашому захисті?

Я хотів би зрозуміти: чому для віруючої людини здається допустимою сама думка вбивати за блюзнірство? Навіть з лукавою передмовою: «Вбивати, ... Читати далі