Здорові очі (Ів. 9:1-41)

А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.

Історія оздоровлення сліпого чоловіка – це не лише доказ Божого милосердя й Божої всемогутности, а й також – чи, може, передусім – духовна наука для кожного, незалежно від стану його очей.

Сам Ісус у дискусії з фарисеями дає духовне пояснення цієї події. Очі – це світло, це пізнання, це правда, яку пізнаємо й котра формує наше життя. Сліпота – це відмежованість від правди, це життя навпомацки, серед загроз і труднощів. Світло – це радість і безпека, темрява – це смуток і страх.

Ісус хоче переконати нас у нашій сліпоті, а водночас прагне вилікувати наші очі – привести нас до правди про нас самих і про Бога.

Бувають, однак, важчі випадки.

Сутичка з фарисеями (не перша й не остання) вчить нас, що набагато гіршим від сліпоти є відхрещування від неї. Фарисеї – це хрестоматійний приклад людей, які вважають себе найбільшими авторитетами у сфері істини, хоча насправді від істини дуже далекі.

Не позаздриш долі сліпця, який, попри свої обмеження, сміливо йде вперед, не знаючи дороги, не тримаючись за руку провідника чи не маючи хоча б білої тростини. Не позаздриш його долі також і тому, що він ніколи не піде до лікаря, адже добре почувається й нічого не потребує.

Варто перевірити стан своїх очей і, не відхрещуючись від своєї немочі, попросити Ісуса оздоровити їх.

Попередній запис

Вибір житлового об'єднання (Ів. 8:51-59)

Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік! Віримо – звісно, що віримо, – але так, щоб не надмірно. ... Читати далі

Наступний запис

The Doors (Ів. 10:1-10)

Я – двері. Людина тужить за повнотою життя. Прагне чогось прекрасного, доброго, що наповнить її серце. Шукає цього безперестанно, не ... Читати далі