Закінчення, початок
І, нарешті, остання думка: наш Господь сказав помираючому розбійникові особливі слова про новий світ. Він сказав: «…сьогодні ж будеш зі Мною в раю». Розбійник лише попросив згадати про нього, а отримав дивну обіцянку: «…сьогодні ж будеш зі Мною в раю».
В якомусь сенсі я заздрю розбійникові. Коли Господь простив вас і мене, Він не дозволив нам увійти того ж дня до раю. І досі ми ще не увійшли до обіцяного спокою. Ми усе ще тут, на землі. Хтось чекає вже дуже довго. Багато хто з нас чекає вже тридцять років. З дня прощення інших вірних минуло сорок, п’ятдесят років. У нашій церкві є сестра, яка, за моїми підрахунками, знає Господа вже сімдесят п’ять років, і вона як і раніше з нами, хоча їй за дев’яносто. Господь не впустив її в рай у день її навернення. Ніхто з нас за один день не перейшов з гріховного стану в стан прощеного грішника і відразу ж у славу. Нам доводиться чекати певний час. Нам ще потрібно попрацювати в пустелі, тому нас тримають поза небесним садом. Містер Бакстер якось сказав, що він не поспішає на небеса. Його друг зустрівся з Джоном Оуеном, який якраз писав про славу Христову, і спитав його, що він думає про небеса. Великий богослов відповів: «Я хочу там опинитися». «Але я щойно розмовляв з містером Бакстером, і він сказав, що вважав за краще б залишитися на землі, оскільки від цього буде більше користі». «О, – сказав доктор Оуен, – мій дорогий брат Бакстер завжди мислить на рівні практичного благочестя. Та усе ж, незважаючи на це, у мене немає великого бажання затримуватися тут у смертному тілі. Я б віддав перевагу небесам». Мені здається, що з цих двох людей якраз би вийшов один апостол Павло, бо він і померти хотів, але також бажав залишитися на землі, бо це було треба для людей. Нам би не завадило з’єднати в собі Бакстера і Оуена, щоб, подібно до Павла, сильно бажати померти і бути з Христом і в той же час бажати залишитися на землі для служіння Господові і Його церкві. Проте я як і раніше вважаю, що найкраще навернутися і того вечора ж опинитися на небесах. Розбійник снідав з дияволом, а обідав з Христом на хресті і сів за вечерю разом з Ним у раю. Швидка, але благословенна робота Божа! Скількох неприємностей уникнув розбійник! Який злий світ він покинув! Він щойно народився, як ягня, опинившись у голому полі, але його тут же підібрали руки дбайливого пастуха. Я не пригадую жодного випадку, коли б Господь дав таку обіцянку комусь ще. Я думаю, що деякі душі наверталися і тут же потрапляли на небеса, але я не знаю жодну людину, якій Христос дав би таке запевнення: «…істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю». Вмираючий розбійнику, Бог був прихильний до тебе, як ні до кого іншого! «Бути з Христом, бо це незрівнянно краще», і бути з Ним так скоро! Чому ж Господь не переселяє нас відразу ж у рай? Бо нам ще потрібно щось зробити на землі. Браття мої, чи робите ви те, що повинні зробити? Чи робите ви свою справу? Деякі люди усе ще на землі. Для чого? Чому? Яка від них користь? Нічого не спадає мені на думку. Якщо вони дійсно належать Господові, що вони роблять на цій землі? Вони прокидаються уранці, з’їдають сніданок, згодом з’їдають також і обід, а потім приходить черга вечері, далі вони лягають спати. На наступний ранок вони встають, і усе повторюється знову. І це називається життям для Ісуса? Це називається життям? Яке воно бідне! Невже так людина живе для Бога? О, християни, виправдайте рішення свого Господа, що залишив вас на землі, виконуючи призначену вам справу! Нехай допоможе вам у цьому Господь! Адже ви зобов’язані Йому анітрохи не менше, ніж розбійник на хресті! Я знаю, що винен значно більше, ніж він. Як добрий до вас Бог, якщо ви навернулися в юному віці, коли булі хлопчиком або дівчинкою! Наскільки більше юні християни зобов’язані Господові! І якщо цей розбійник проживши декілька останніх хвилин, наповнивши їх свідоцтвом про Господа, чи не повинні ви і я, яким збережене життя на роки після навернення, здійснювати добрі справи для нашого Господа? Давайте прокинемося, якщо ми спали, давайте почнемо жити, якщо ми були наполовину мертвими! Нехай Дух Божий зробить, щоб ми, як діяльні слуги, перейшли від роботи у винограднику в радість райського життя! Нашому одного разу розіп’ятому Господові нехай буде слава навіки! Амінь.
Автор: Чарльз Сперджен
