Божий заклик до покаяння

Продовження, початок

Давайте розглянемо три приклади, в яких звучить заклик до покаяння. Подивимося, як про це говорив Іван Христитель: «Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт. 3:1-2).

А тепер прочитаємо, що про покаяння казав апостол Петро тоді, коли свідчив в Єрусалимі перед натовпом юдеїв, яким чином зцілився кульгавий чоловік, що сидів біля Красних воріт, і після цього свідоцтва звернувся до народу із словами: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа» (Дії 3:19-20).

Тепер давайте подивимося, що говорив про покаяння апостол Павло, який свідчив язичникам в Ареопагу: «Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши» (Дії 17:30-31).

Петро говорив про покаяння перед юдейським народом, а Павло – перед язичниками. Це свідчить про те, що заклик до покаяння стосується усіх людей. Зверніть увагу, як апостоли говорять про це. Вони не говорять, що Бог вам це пропонує або натякає на це. Ні. Вони кажуть, що Бог повеліває. Навіть, якщо людина перебуває з Ним у завіті і грішить, то Бог їй також говорить про покаяння. І на підтвердження цього факту свідчить другий і третій розділи Книги Одкровення, в яких Ісус п’яти із семи церков говорив про покаяння. Покаятися – це означає виправити, у першу чергу, своє внутрішнє становище перед Богом і змінити те, що залежить від нас.

Є речі, які робить Бог, і про це ми поговоримо в другій частині. Але те, що можемо зробити ми, залишається на нашій відповідальності і совісті. І якщо Бог через Своїх апостолів і Слово говорить про покаяння, то значить Він дійсно чекає від нас відповідних кроків без слів, на кшталт «я не можу», «у мене не виходить», «я занадто слабкий, або, це, напевно, занадто важко, і взагалі в мене сьогодні для цього немає часу». Ні, друзі! Не обманюйтеся, бо Бог ставить цю умову і на сторінках Біблії каже, що спасінню завжди передує покаяння, оскільки покаяння – це зміна образу думки, яка веде до зміни способу життя. Без цього життя людини помінятися по-справжньому не може.

Віра як передумова спасіння

Ще одна умова, яка передує спасінню, – це віра. Безглуздо говорити або думати, що без віри можна врятуватися. Не один десяток віршів Священного Писання підтверджує факт, що без віри Богові догодити неможливо. За допомогою її ми надихаємося і дивимося на Бога. Віра окриляє нас у живому наближенні до Бога, спираючись на Його добрість, довготерпіння і любов. Віра – це чинник, що сполучає нас з Богом. Христос каже нам, щоб ми сміливо вірили Йому і словам, записаним у Біблії. Віра – це засіб, який відкриває нам можливості розуміти речі, що знаходяться за гранню видимого. Жива віра рухає людиною зсередини, і вона стає здатною жити для Бога, тішачись Його обіцяннями. Вона дає можливість входити в Божу присутність. І тоді, коли Ісус проповідував, Він завжди підкреслював необхідність віри, оскільки саме віра є зв’язуючою ланкою між грішною людиною і святим Богом.

Отже, давайте подивимося, як про важливість віри говорив Ісус, коли викривав людей в їх озлобленні: «І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу. Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах» (Ів. 8:23-24).

Ісус говорив досить суворо релігійним людям того часу, що, хоча вони і виглядали благочестиво, все одно залишалися представниками «від нижніх», від неврятованих і грішних людей, а Він – від вищих, що прийшов з небес. І після цих слів Він підкреслює важливість віри, тим самим, кажучи, що без віри людина загине і помре у своїх гріхах. І одним із проявів істинної віри є кинутий виклик світу, гріху і сатані. Тоді, коли людина каже, що з цієї миті і з того часу вона відвертається від гріхів і тих світських спокус, бунту, невіри, вседозволеності, вона починає приймати те, що каже Ісус у Своєму Слові, йдучи за Ним. Це – один із проявів вираженої віри, тобто живої віри, яка починає тягнутися до Бога, Його істини і світла. Віри, яка направляє людину на близьке спілкування з Богом, відкриваючи джерела радості і відваги. Тому написано, що всякий, хто вірить в Ісуса, не посоромиться, хоча світ старатиметься його посоромити.

Отже, ще одна умова, яку ставить перед нами Бог – це віра. «Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах». Серйозний заклик Спасителя (особливо до запеклих людей, до яких Він звертався) і нас повинен спонукати повірити Його правдивим і точним словам.

В іншому місці Писання Ісус про це дуже ласкаво і прямо каже Своїм друзям, учням, які вже увірували: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» (Ів. 14:1).

Нам потрібна жива рятівна віра

Віра нам допомагає приймати з довірою Небесний Хліб, яким є Сам Ісус. Вона також допомагає йти за Богом, що б не сталося на нашому шляху. Це та віра, яка робить нас довірливими Богові і, врешті-решт, стає непохитною упевненістю, що завжди спирається на Спасителя. Віра – рятівна віра – усім нам дуже і дуже потрібна! Навіть тоді, коли людина безсила, перебуває в сумнівах, боротьбі, спокусі, страху або тривозі, ця віра як би звертається до Бога: «Допоможи, підніми і пішли розраду», і негайно отримує відповідь: «Не залишу тебе, і не покину тебе».

Віра – це відмова жити самостійно без Бога. Ми покликані вірити, і у вірі бути сполученими з Богом. Віра – це те, що Бог хоче в нас бачити. На усі умови, про які ми говоримо, пов’язані з вірою і покаянням, Він сам дає необхідні засоби, сили і одкровення, закликаючи нас йти за Ним.

Внутрішніми невидимими шляхами Господь направляє нас на святе життя, яке починається з покаяння і віри. Ми не можемо це з себе видавити, але для цього Бог дає нам можливості, надихаючи нас і народжуючи бажання підкоритися Йому і йти за Ним.

Я усім серцем вірю, що усе, що робить і дає нам Бог – незаслужена благодать, рух Божого Духа, дорогоцінна дія Спасителя. Це виконана Божа робота в серці людському.

Але є речі, які Він чекає від нас, щоб ми зробили, щоб наблизилися до Нього, інакше не було б написано: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!» (Як. 4:8-10).

У спасінні і врятованих є точний шлях, уготований Господом

Закінчуючи цю частину, мені хочеться сказати, що ці дві великі умови, які ставить перед нами Бог, потрібні людині, яка шукає спасіння. І дуже часто в Писанні вони йдуть подібно до двох рейок, якими проходить потяг врятованих людей, направляючи найвірнішим шляхом до довгожданої і пристрасної мети.

Покаяння і віра подібні до трапа літака, завдяки яким людина наближається до суті спасіння, входячи в його сферу. І, хоча віра і покаяння не є основою для спасіння, вони, по суті, є його умовою. Практично усю свою працю в місті Ефесі, в якому Павло утворив церкву, підсумував наступними словами: «Як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа» (Дії 20:20-21).

Отже, це є умовою, і про це дуже важливо знати, роздумуючи про біблійне розуміння спасіння.

Попередній запис

Етап перший: Умови спасіння, або його передумови

Продовження, початок У спасіння є умова. Говорячи про перший етап цих умов, або, іншими словами, щоб врятуватися, Бог ставить перед ... Читати далі

Наступний запис

Етап другий: Основа спасіння – його фундамент

Продовження, початок «Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос» (1Кор. 3:11). Спасіння дається тільки ... Читати далі