Продовження, початок
У спасіння є умова. Говорячи про перший етап цих умов, або, іншими словами, щоб врятуватися, Бог ставить перед людиною певні умови. І робив Він це, у принципі, завжди. Тому, щоб дізнатися, що це за умови, давайте звернемося до Біблії.
«А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію, і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр. 1:14-15).
Отже, перед нами дві найважливіші умови. Перша – це покаяння. Друга – віра.
Давайте спочатку поговоримо про покаяння.
Покаяння як передумова спасіння
«Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами. Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лк. 13:1-5).
З цього уривка ми бачимо, як деякі люди, які напевно йшли за Ісусом, прийшли до Нього, розповідаючи наступну історію. Вони повідали Йому про те, що в Галілеї під час одного з жертвопринесень сталися дуже неприємні події. Пилат зі своїми воїнами під час жертвопринесення убив цих галілеян, так що їх кров змішалася з кров’ю їх жертв.
Можете собі уявити цю страшну картину, коли тіла людей, що спливають кров’ю, лежать в одній купі разом з кров’ю жертовних тварин. Це жахлива картина. І, проте, Ісус каже їм: «Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лк. 13:2б-3).
Іншими словами, Він каже: ви гадаєте, що ці люди були грішніші за всіх інших? Що вони були злочиннішими і більш винними, ніж інші? Гадаєте, що їх спіткав Божий суд? Зазвичай так припускають багато людей, пов’язуючи якісь трагічні події з гріхами потерпілих. Але Ісус каже, що це не так. Він каже, що ці люди не були грішнішими за всіх інших. В їх долі сталася трагедія. Вони несподівано залишили цю землю. Сталося щось непередбачене. Їх земне існування несподівано обірвалося.
Ось так ми можемо дивитися на такі події. І головне, що продовжує казати Ісус у таких випадках? Він каже, якщо ви не покаєтеся, так само загинете, і у вашій долі буде теж величезна трагедія завдовжки у вічність.
От на який рівень Він ставить покаяння, кажучи, що це необхідна і важлива умова, передбачена Самим Богом. І доки є час, треба його не втрачати, але покаятися.
Потім Він, вже Сам, розповідаючи про вісімнадцять людей, на яких впала Сілоамська вежа і убила їх, запитує: ви гадаєте, що вони були грішніші за всіх інших людей? «Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лк. 13:5).
Ми вже говорили, що серед людей існує думка, якщо з кимсь щось трапляється, значить, ця людина накоїла надто багато зла. Це може бути і так, але Ісус говорить тут про щось інше. На цих прикладах Він говорить і показує, що іноді життя людини обривається несподівано, і час цих людей покинути землю вже настав. І оскільки вони не покаялися перед Богом, їх душі прямують у погибель. Життя цих людей дуже несподівано закінчилося, а покаяння в них, можливо, не було.
Подібні події повинні людей наштовхувати на серйозні роздуми і направляти до покаяння і глибокого занурення в Божий погляд на їх життя.
Так само відбувається і сьогодні, коли навколо нас помирають сотні і тисячі людей. Коли помирають молоді і літні, коли буваємо на похоронах, відвідуємо могили померлих або потрапляємо на кладовища, пригадуємо ту чи іншу людину, про що ми думаємо? Які висновки робимо? Чи куди прямують душі тих, хто жив поряд з нами? Яка їх доля за межами видимого земного життя – це велике питання. І якби ми поцікавилися і запитали Ісуса: чи були ці люди гірші за інших, що так трагічно постраждали або несподівано померли, Ісус відповів би нам ще раз: «Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лк. 13:5).
Отже, покаяння – ця серйозна і важлива умова, про яку говориться в усьому Новому Заповіті. Покаяння – це розворот на 180 градусів. Зміна курсу свого життя. І якщо життя до покаяння було спрямоване в один бік, то після покаяння воно розвертається зовсім у протилежний.
Коли в однієї людини запитали, що сталося істотного до і після її покаяння і відродження, вона сказала: до свого покаяння і відродження я бігала за гріхом, а тепер я тікаю від гріха. Для Господа це дуже важливо.
