Закінчення, початок
Навіть тоді, коли ополчаються ворожі сили, коли навколо темніє і підступає невіра, коли регоче світ і називає людину нездоровою і хворою; навіть тоді, коли повстає плоть зі своїми пристрастями і похіттю, а диявол і усі духи злоби піднебесних спокушають сумнівами і страхами, така людина каже в серці своєму: «Господь на спасіння мені» і збереже від усього цього. Він обрав мене. Я вірю Йому і Йому належу. Він не покине мене. Він любить мене. Я – Його дитя і учень. І якщо Він позбавив мене від смерті, пекла і вічних страждань ціною Голгофи, то і від цього позбавить, як свідчив апостол Павло: «що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він» (2Кор. 1:10).
Зверніть увагу: «…визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить». О, це віра! Жива віра в Живого Бога! Віра, звернена до Ісуса, дає натхнення підніматися навіть тоді, коли людина оступається і знову грішить. Віра, що веде до перемоги. Це присвячене життя відродженої людини, віддане в руки Творця і Спасителя. Воно не моє. Це життя, разом з подібними до мене братами і сестрами, що пережили той же процес покаяння і навернення, – Твоє, мій Небесний Отче, тому «ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя».
Боже дитя ясно усвідомлює себе частиною народу, що спокутий, обмитий кров’ю Христа, і каже: «Ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя». Тобто славити Тебе, говорити про Тебе і поклонятися Тобі «по всі дні життя», – так, каже нам цей вірш, – «У домі Господнім», – каже Писання, тобто в Церкві Христовій, яка є Його Наречена і Його храм. І усе це – наслідки грандіозного процесу як істинне навернення і покаяння.
Це нове життя, ініціатором якого є вже не ми самі, а Господь Ісус, Який живе Духом Святим у серцях Своїх дітей. І це велике диво, подібно до якого не існує жодних інших чудес. Диво, в якому Святий і Всемогутній Бог примирив із Собою грішну і нещасну людину через смерть, поховання і воскресіння Господа Ісуса Христа. Диво, в якому Бог подарував їй не лише спасіння, але і Самого Себе. Диво, яке було визначено Богом раніше створення світу і що відбулося нині в тих, хто це пережив і став новим творінням і чадом Божим. Диво, за яке необхідно постійно Йому дякувати і в якому необхідно завжди стояти і утверджуватися вірою.
Тому прийми славу, наш Господь, і гряди, Ісусе Христе, на цю землю за Твоїми дітьми. Алілуя! За часів труднощів, які приходять у життя дітей Божих, пустель, спокус, духовної боротьби, немочі, випробувань і багато чого іншого, з чим може зіткнутися віруюча людина, вона повинна знати чотири факти, що відбулися, і спираючись на які зможе йти далі, не коливаючись у цій святій вірі і живій надії, будучи упевненою в тому, що:
- Я помер на хресті тілом Господа мого Ісуса Христа дві тисячі років тому. І мої гріхи, і моя гріховна натура, і я сам помер з Ним для минулого безбожного життя і був розіпнутий, щоб ніколи до цього не повертатися. Тому, приймаючи водне хрещення, ми хрестимося, передусім, у смерть Божого Сина, ототожнюючи (сполучаючи) себе з Ним.
«Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?» (Рим. 6:3), – каже апостол Павло.
Він продовжує: «Знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!» (Рим. 6:6-7).
- Я був з Ним похований у печері, і вірою я цілком приймаю це, у цьому хочу до кінця стояти тією ж вірою.
«Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть…» (Рим. 6:4а).
Апостол продовжує учити про це так: «Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні. Ви були з Ним поховані у хрищенні…» (Кол. 2:11-12а), тобто поховані у водному хрещенні, яке приймається вірою.
- Я воскрес разом з Христом, коли Він воскрес з мертвих, щоб ходити сьогодні в оновленому житті. Нове реальне життя з Богом є результат Його благодаті. Оскільки через увесь цей процес я став новим творінням у Христі Ісусі, то можу тепер зватися Божим чадом.
«Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення» (Рим. 6:5).
Сказавши це, апостол Павло продовжує нагадувати, що після нашої смерті з Христом і поховання з Ним, слідує воскресіння. І передусім духовне воскресіння, тобто воскресіння людського духу, а потім і воскресіння тіла: «І нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю» (Еф. 2:5).
Про це говорить увесь Новий Заповіт: «…У Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив. І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи» (Кол. 2:12б-13).
Зверніть увагу, що слова, прочитані нами з цих обох уривків, говорять у теперішньому часі як про факт, що вже відбувся: «оживив» вже сьогодні, «воскресли» вже сьогодні і «оживив» – усе це теж вимовлено в теперішньому часі. Алілуя!
І які за усім цим йдуть наслідки? «Простивши усі гріхи». Усі до єдиного. Всі-всі. Слава Богу! Алілуя!
- Можливо, і цього було б достатньо для повної радості, відваги, захвату і щедрого славослів’я, але Бог йде ще далі. Тому четверта річ, в якій ми повинні мати тверду упевненість, полягає в тому, що Бог вже сьогодні посадив нас на небесах в Христі Ісусі, незалежно від того, що наші очі цього поки що не бачать, оскільки усе це доступно тільки тим, хто має живу віру, дану згори, щоб саме таким чином йти за Христом крізь усі знегоди, труднощі, випробування і життєвий терен, рухаючись вперед до вічного дому і неба, яке відкривається для тих, хто дійсно навернувся від пітьми до світла і покаявся.
«І разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі» (Еф. 2:6).
Рятівна, жива віра є відповіддю на багато хвилюючих питань
Хтось може запитати: як може бути, що вже сьогодні ми посаджені в Христі на небесах? Як це зрозуміти? Мені хочеться поставити зустрічне питання: а як може бути, що ми були розіп’яті на хресті з Христом дві тисячі років тому, і були з Ним поховані, а потім з Ним ще і воскресли? Як?
Відповідь і на це, і на друге питання одна: чи віруємо ми? Віра – це єдина відповідь. Чи маємо ми з Богом близькість, щоб усе це зрозуміти, тому що віра – це є упевненість у невидимому. І тільки завдяки живій вірі ми можемо усе це зрозуміти, засвоїти, осягнути і утвердитися в тому, що зробив для нас Господь Ісус Христос. Про це каже нам сьогодні Слово Боже, дарувавши багатство вічного життя тим, хто щиро покаявся і навернувся до Нього. Тільки вірою (Sola fide), – говорили реформаторські проповідники Євангелія.
У будь-яких умовах життя ми завжди повинні спиратися на чотири факти, що відбулися, продовжуючи шлях за Господом Ісусом Христом і зростаючи в підбадьорюючій вірі і надії, що не тамує, будуючи усі свої взаємини і в серці, і в церкві саме на тому, що зробив і подарував Господь Ісус. Хвала Йому і безперестанна дяка!
Плідне життя врятованої людини
Життя врятованої людини буде плідним, присвяченим, зміненим життям, що протікає в страху Божому, що і свідчитиме і підтверджуватиме про її справжнє навернення. Таке життя також свідчитиме про її дійсне покаяння і щиру любов до Бога. Саме воно і буде справжнісіньким життям людини, на серці якої утворився і відбився образ Божого Сина Ісуса Христа, як відбиток спокутування і виправдання.
Звичайно ж, у новому житті людина ще не раз помилятиметься, грішитиме і потім каятиметеся перед Господом за свою провину. Але найголовніше в цьому, що істинна основа вже буде покладена, і така людина, маючи керівництво від Господа, не заблукає, або, кажучи іншими словами, істинне її покаяння як грішника вже відбулося, і вона почала свій шлях у небо як прощена людина, яку учитиме Господь.
Саме про це мені і хотілося поговорити, розуміючи, як важливо пройти і пережити істинне покаяння і навернення до живого Бога. І хто це пережив, той зрозуміє, про що тут йшла мова. А хто не пережив, той повинен без зволікання прийти з щирою молитвою до Творця, просячи Його про милість до себе, оскільки наближається час Божого гніву до тих, хто вважає за краще залишатися у своєму природному стані, не шукаючи миру з Богом.
Тому поспіши, поки не пізно до Бога і прийми Його, засмучуючись і розкаюючись у своїх гріхах і брехні, оскільки без цього немає прощення гріхів і справжнього виправдання. Поспіши до Нього! Не сподівайся на себе! Не відкладай це на потім! Амінь!
20.12.2008.
