Момент, коли настає диво звільнення

Продовження, початок

І тут настає диво, яке теж здійснює Святий Дух, бо без Його роботи не може бути жодного навернення і покаяння. Це Його творча робота в серці людському. Про це написано в наступних словах Книги пророка Ісаї: «Ти стримав від гробу гниття мою душу».

Раптом Сам Бог виходить назустріч до такого зламаного і вщент розбитого серця, оскільки тільки Він Один є Спасителем і небесним Лікарем. Так, саме до зламаного і розбитого серця. «Ти стримав від гробу гниття мою душу», – свідчить Писання.

Саме Бог здійснює спасіння і відродження. Не Бог і наші сили. Не Бог і наші здібності. Не Бог і наші таланти або наша сила волі. А виключно Його милість і благодать від Альфи до Омеги, тобто від початку і до кінця.

Звичайно, тут є присутньою віра, звернена до Божої милості. І тому перед очима такої людини встає явна картина розіп’ятого і прибитого до дерева Ісуса Христа, Який спливає кров’ю за її особисті гріхи і гріхи всього світу. Усередині неї звучать слова: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29б), і вона заливається сльозами в повному зламані духу. «Це твій Лікар, – каже в серці Святий Дух. – Його послав у цей страшний світ Бог-Отець, тому що полюбив людину і заплатив за людей таку високу ціну. Але зрозумій, не просто за усіх людей було здійснене це розп’яття, а саме за тебе. Твої гріхи пали на Христа і убили Його під тяжкістю Божого гніву і справедливої відплати. Твої гріхи прибили Його до хреста, і Він узяв їх на Себе, позбавляючи тебе».

«Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 6:23).

Бог покладає гріхи людські на плечі Ісуса Христа

Людину пронизує одкровення і розуміння її гріховності, нечистоти і в той же самий час Божої любові до неї. Вона починає прозрівати і розуміти, що зробив для неї Ісус Христос і як Він рятує її в даний момент.

Як важко, боляче і скорботно довелося Христу страждати за гріхи зіпсованої людини і за її безбожне життя. Саме це одкровення відвертає людину від бажання продовжувати жити гріховним життям. Але Ісус страждав не просто за гріхи, що виражаються у вчинках, думках, бажаннях і гріховних намірах цього грішника, що прозрів, а за самого грішника як приреченого, зниклого і загрузлого, як написано: «Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!» (2Кор. 5:21).

Цей уривок свідчить, що Він за нас став жертвою за гріх, «щоб стали ми Божою правдою в Нім», тобто прощеними, невинними, виправданими, позбавленими, бездоганними, прийнятими в Божу сім’ю. І увесь цей процес, про який ми говоримо, є не просто розумовим сприйняттям, а глибоким переживанням, струсом і усвідомленням того, що зробив Христос для грішних людей. Отже грішник від невимовної радості, що йде із самого серця і глибини душі, вигукує, що Бог «кинув за спину Свою всі гріхи мої». Зверніть увагу: «всі гріхи». Усі до єдиного. Всі-всі. Алілуя!

Зростаюча сила Божого одкровення

У ці хвилини Бог починає викарбовувати ці одкровення на серці людському разом зі Своїм святим законом, даючи новий дух і життя з лишком, щоб людина стала вже новим творінням. Усе це від початку і до кінця також супроводжується живою вірою, яка активно бере участь у наверненні грішника до Бога. І без цього важливого навернення до животворчого і рятуючого Ісуса Христа немає прощення гріхів і миру з Творцем. Тобто без живих переживань від усвідомлення своєї вини і гріховності в серці людському не станеться жодних змін і перемін. Потрібно покінчити із старим світоглядом і гріховною системою, щоб створити нову, просочену пізнанням Бога.

Адже неможливо створити нове серце, не зламавши старого. Тобто неможливо воскреснути перш, ніж настане смерть. І ніхто не приставляє латки до старої одежі, – каже Ісус. І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки. Тому людині не буде жодної користі від того, що вона тільки побачить десь картинку розп’яття або прочитає про це, як про історичний факт. Зустріч з Христом потрібно пережити в розкаяному, зламаному і упокореному серці. Тільки тоді на ньому відіб’ється образ Сина Божого, і благодать вже ніколи не покине таку людину.

Це життя! Це реальний стан повного спустошення, яке заповнює Божа любов і Божий Дух, несучи розраду, пізнання, спокій, одухотворення, пробудження і милість. Від усвідомлення цього почне зростати нез’ясовна, неземна і невимовна любов людини до Бога, бо ніхто не любить Бога так, як людина, що пережила прощення своїх гріхів.

Людина живим чином звертається до Бога

Заради Христа і Його волі людина вже не торгується, а йде за Ним і зростає в Ньому, і Спаситель Ісус стає для неї Головою життя. Бог зрубує людину з Адамової природи і прищеплює її до Своєї природи через Ісуса, тому прощений грішник починає найбільше любити Господа, і це видно з його життя, відданого Богові. А його серце, яке не тільки не може жити без Нього, але і не бажає цього, каже: «Бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти… Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу».

Усе це відбувається тому, що людина перейшла від смерті до життя і від пітьми – до світла, тому може вже сміливо казати: «Не буде ж шеол прославляти Тебе». І, звичайно ж, «смерть не буде Тебе вихваляти». Цього так само не можуть зробити «ті, хто сходить до гробу». Ніхто, ніхто з цих явищ і людей не в змозі сподіватися «на правду Твою», яка відкривається тільки грішникам, що каються і навертаються, тобто тим, хто був викритий у гріхах Святим Духом і зламаний, проколений до глибини свого серця.

Людина усвідомлює себе живою, духовно воскреслою

Тільки про таку людину можна сказати як про живу, тобто яка ожила, воскресла духом, як написано далі, що «Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні».

Подивіться на реакцію такої людини. Вона усвідомлено говорить про себе як про живого. Вона усвідомлює, що це сталося саме з нею: вона це пережила, відчула на собі. Тепер у неї є величезне спонукання і бажання прославляти Бога, сповіщати про Нього іншим, у першу чергу – своїм близьким: «Батько синам розголосить про правду Твою». Вона тріумфує і співає! Радіє і тішиться словами: я врятований; я виправданий; я спокут! Ти простив усі мої гріхи, і я хочу, жадаю славити Тебе і йти за Тобою. Ось мої руки і ноги: використай їх, Господи мій! От моє серце: наповни його Собою! От я: візьми мене повністю і цілком! Як Ти віддав Себе за мої гріхи, також і я віддаю себе в Твої пробиті і люблячі руки. Ти – мій Бог! Я говорю про це усім. Ти – мій Спаситель! Я хочу бути Твоїм учнем. Я хочу бути завжди з Тобою, мій Спасителю, мій Отче! Зроби мене Своєю гілкою, адже Ти – істинна Виноградна Лоза. Зроби мене Своєю вівцею, адже Ти – мій Пастир добрий. Зроби зі мною те, що Ти задумав зробити, і веди мене тим шляхом, яким мені варто йти.

Яка радість – цілком усвідомлювати себе врятованим, позбавленим і приналежним вже не дияволові, а Богові. Не пеклу і гніву, а Небесному Царству і Божій благодаті. Така людина вже не є нащадком Адамовим, що представляє родоначальника людської нації, але нащадком Ісуса, Який є представником нового народу і нової нації врятованих, виправданих і не вмираючих людей, які обмиті однією кров’ю і імена яких вписані в книгу життя.

Попередній запис

Ознаки істинного навернення та покаяння

Які ознаки має людина при наверненні і покаянні? Що вона переживає? Що відбувається в її свідомості? Як протікає цей внутрішній ... Читати далі

Наступний запис

Врятований зміцнюється у своїх сподіванні і вірі

Закінчення, початок Навіть тоді, коли ополчаються ворожі сили, коли навколо темніє і підступає невіра, коли регоче світ і називає людину ... Читати далі