Чаша спасіння

Гефсиманська молитва, Джузеппе Чезаре

Знову і знову хочеться звернутися до коренів нашого спасіння і поговорити про благодать, яку ми маємо. Ми повинні пам’ятати і знати не лише про благодать, але і про ту велику мету, заради якої був здійснений подвиг Ісуса Христа, бо саме цим ми рятуємося, живемо і увійдемо до Царства Небесного. Говорячи про наше спасіння через замісну жертву Ісуса Христа, давайте прочитаємо Євангеліє від Матвія і подивимося, що говорив Ісус приблизно за добу до Свого розп’яття.

«І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…» (Мт. 26:39).

Чаша, якої Ісус жахався

У цьому уривку Священного Писання ми бачимо Ісуса, Який молиться і випробовує важку боротьбу, просячи Отця про те, щоб певна чаша Його минула. Це була найсильніша боротьба, агонія, так що краплі поту Його були подібні до крапель крові від сильної внутрішньої боротьби. Після цієї молитви Ісус знову звертається до Отця і покірно каже: «Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!» (Мт. 26:42б).

Отже, ми знаємо, для чого прийшов у цей світ Ісус. Для Нього це була велика і важлива місія, яку Він передбачав раніше створення світу. У цей момент, здавалося б, усе вже залишилося позаду, за винятком найголовнішого – розп’яття. І перед розп’яттям Ісус починає жахатися і сумувати від думки, що Йому належить пройти. Це була страшна сутичка внутрішніх сил і скорбота, викликана саме якоюсь незрозумілою на перший погляд чашею. Відбувалася духовна війна і сильний тиск, від якого Ісус був виснажений. Адже саме чашу, яку Йому належало випити, Він просив пронести повз Нього.

Отже, що ж це була за чаша? І чому Ісус так сильно тужив, передбачаючи Свій вирішальний кінець? Якщо ми уважно читаємо Священне Писання, то виявляємо, що про чашу, про яку йде мова, написано в двох аспектах. Перший – позитивний аспект, а другий – негативний. Спершу давайте розглянемо позитивний аспект.

Чаша, яка приносить радість і відвагу

«Господь – то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!» (Пс. 16:5).

У цьому місці Писання Давид, прославляючи Бога, каже, що частина його чаші є Сам Господь. Ця чаша символізує життя Давида і його щасливе серце, що пізнало Господа, або сутність, наповнену веденням живого Бога і Його присутністю. Чаша, про яку каже Давид, є захист Господній над його життям і Боже благословення, яке перебувало над ним. Це життя з лишком і радістю, бо Боже благовоління є суть будь-якого благословення, відваги і щастя. Давайте запитаємо себе: чи про таку чашу йшла мова в Євангелії від Матвія? Ні, звичайно. Подібний приклад ми знаходимо і в двадцять третьому Псалмі: «Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!» (вірш 5).

Тут Давид каже, що його вороги переможені завдяки Господові, Якого він називав: «Пастир мій». Господь як би приготував для нього ворогів до його ж перемоги. Тому він, прославляючи Бога, каже: «…моя чаша то надмір пиття». Благословення Боже, яке дається згори, наповнювало його, і він називав це надмірною чашею, тобто життям з лишком у присутності свого Господа. Це було дійсно Божим супроводом у житті Давидовому на той період часу. Йому було добре і спокійно. У його руках була перемога від Господа і Боже благовоління.

Ще раз хочу запитати усіх нас: чи про цю чашу і чи в цьому сенсі говорилося в Євангелії від Матвія? Ні. Якби та чаша в саду Гефсиманському, про яку молився Ісус, була подібна до цих чаш, то не було б потреби просити про те, щоб вона пройшла повз Нього. Хто б жахався від таких чаш, про які говорив Давид, у шістнадцятому Псалмі і двадцять третьому?

Чаша як образ Божого гніву і люті

Розглянувши приклади про чаші позитивного характеру, давайте звернемося до інших прикладів.

«Бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип’ють лиш дріжджі її!» (Пс. 74:9).

У цьому уривку Бог каже, що всі грішники землі і нечестивці, що наповнюють цю планету, питимуть чашу, що символізує гнів і лють Живого Бога. Вони навіть дріжджі вичавлюватимуть і питимуть, випробовуючи на собі караючу руку Бога за свої гріхи і нечестя. Це чаша подяки і справедливого верховного суду, бо відплата за гріх – смерть.

Давайте подивимося ще одне місце, яке говорить нам про ту ж чашу, що і в сімдесят четвертому Псалмі.

«Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої випила ти келіх гніву Його, чашу-келіха одуру випила, вицідила…» (Іс. 51:17).

У цьому уривку Писання знову-таки йде розмова про чашу гніву і сп’яніння, яку пили жителі Єрусалиму за своє беззаконня і вчинки, що ображають Бога. Це була справедлива подяка. У цих віршах написано про милості після Божого суду, який був здійснений за допомогою цієї чаші. І тепер, коли вони випили з неї, Бог оголосив Свою милість до Свого народу.

«Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за народ Свій стає: Ось келіха одуру Я забираю з твоєї руки, чашу-келіха гніву Мого, більше пити його вже не будеш!» (Іс. 51:22).

Давайте ще подивимося, що говорить Біблія про подібні чаші.

«Бо так промовляє до мене Господь, Бог Ізраїлів: Візьми з Моєї руки келіха вина цього гніву, і напоїш ним усі народи, до яких посилаю тебе. І будуть вони пити, і будуть хитатися, стратять розум через меча, що Я посилаю між них… І взяв я келіха з Господньої руки, і напоїв усі народи, до яких Господь висилав мене» (Єр. 25:15-17).

У цих віршах Бог каже, що Він дає чашу з вином люті пророкові, щоб він напоїв з неї усі народи землі, так що вони хитатимуться і збожеволіють. Але це ще не кінцева мета. Якщо ми далі читатимемо цей розділ, то побачимо, що через цю дію сп’яніння від Його чаші гніву, народи повинні будуть попрямувати на Єрусалим і навколишні міста Іудеї. Це було Божим судом, наслідком якого був Вавилонський полон, який тривав 70 років. Окрім цього була ще величезна кількість жертв, яких оплакує пророк у Книзі плач Єремії, а найголовніше – зруйнований храм Соломонів. Це було центральним місцем поклоніння ізраїльського народу. Це була велика трагедія. І якщо ми запитаємо себе, чому усе це сталося і завжди відбувалося в усій історії Ізраїлю, то причиною усьому був і залишається гріх, беззаконня, невіра, злочини людей, ідолопоклонство і відступ. Тому Бог у цьому ж розділі каже: «І буде, коли не захочуть вони взяти келіха з твоєї руки на пиття, то промовиш до них: Так говорить Господь Саваот: Конче будете пити!» (Єр. 25:28).

Навіть якщо вони відвернуться, і наполегливо відмовлятимуться випити чашу гніву, все одно вирок Божий був вимовлений і суд не уповільнить. Це було визначено унаслідок беззаконня і озлоблення серця, бо Єрусалим відступав, робив ідолів, люди грішили і кидалися в крайнощі і надмірності без жодного сорому і вибачень. І тоді настав час розплати.

Так завжди діє справедливий Божий суд. Саме після цього сталася окупація Ізраїлю Вавилонською імперією на чолі з Навуходоносором. І окупація, і наступне вигнання євреїв у Вавилон було частиною тієї чаші гніву, про яку ми говорили. Такі принципи Божого суду, які особливо видно в книзі Об’явлення.

Попередній запис

Зрозумійте Євангеліє

Закінчення, початок Зрозумійте, каже Павло, що, підміняючи Євангеліє скрупульозним дотриманням, в якому ви зараз перебуваєте, і повертаючись «до слабих та ... Читати далі

Наступний запис

Яку чашу випив Спаситель?

Продовження, початок Розглянувши чаші благословень, а також гніву і прокляття, давайте ще раз повернемося до того питання, на яке ми ... Читати далі