Продовження, початок
Від незнання Євангелія приходять серйозні проблеми і сумні наслідки, з якими і мені довелося зіткнутися свого часу, шукаючи переконливі відповіді на свої питання, пов’язані зі спасінням по благодаті. Це записано в тому ж Посланні до галатів, де Павло писав вірним такі докірливі слова: «Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію, що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію. Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий!» (Гал. 1:6-9).
Отже, проблема, з якою довелося зіткнутися апостолові, полягала в тому, що замість істинного і простого благовістя про смерть, поховання і воскресіння Христа з мертвих ці люди перейшли до «іншої Євангелії» (7-й вірш). Після цих слів він уточнює, що насправді іншої Євангелії немає: «…що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію». Тобто туди приходили люди, шукаючі свої особисті інтереси. І до такої міри вони були надмірними ревнителями своїх батьківських передань і традицій (те, до чого звикли), що перетворювали істинні благовістя в помилкові, бентежачи вірних цієї церкви. Вони намагалися підлаштувати Євангеліє під себе, замість того щоб підкоритися йому. Вони самі глибоко помилялися, вводячи в оману і вірних цієї церкви. Тому апостол Павло, цілком розуміючи цю неправду, казав їм наступне: «Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий (нехай буде анафема)!» (Гал. 1:8-9).
Люди, які виявилися під прокляттям за лжесвідчення проти Євангелія, понесуть покарання
Знавці грецької мови кажуть, що слово АНАФЕМА є дуже сильним прокляттям, відлученням від церкви. Тому перекручена суть Євангелія загрожує не просто якимсь легким покаранням, але серйозним судом. Павло казав їм далі, що: «Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого думати не будете ви. А хто вас непокоїть, осуджений буде, хоч би він хто був!» (Гал. 5:10).
Хто б він не був, каже апостол, і яке б становище не займав, знайте, що він буде засуджений.
Бог, виявляється, дуже ревнує в цих питаннях і строго дивиться, як ми проповідуємо Євангеліє. Будучи ще дуже молодим вірним, на своєму шляху я зіткнувся із з’ясуванням питання про Євангеліє і суть спасіння. Бог поклав мені на серце Послання до галатів, яке я перечитував, шукаючи відповіді. І тепер я дякую Йому за те, що можу сьогодні розуміти і проповідувати, у чому полягає основна проблема, що виникла в цій церкві. Я також хочу подякувати Богові, що завдяки деяким письмовим працям братів, які шукали подібні відповіді і жадали знати, що собою являє істинне Євангеліє, моє розуміння розширилося.
У цієї проблеми був жахливий початок і страшні наслідки. Наслідки полягали в тому, що люди, які приходили туди, учили, що спасіння не достатньо отримати одними Христовими заслугами, але і виконанням закону, постанов і традицій. Тут важливо зрозуміти, що традиції не завжди бувають поганими, бувають навіть дуже доречні і потрібні традиції. Бог не проти традицій. Він проти, коли традиції стають вище за Боже Слово і замінюють собою істину про спасіння. Але це була тільки одна сторона цього отруйного впливу, який зазнали вірні галатійських церков. Другою стороною, тобто коренем цієї проблеми або її початком, було ще глибше нечестя. Апостол відважно і відкрито викриває цю двосторонню помилку, кажучи галатам: «Чи ж я став для вас ворогом, правду говорячи вам? Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хочуть, щоб ви пильнували про них» (Гал. 4:16-17).
Коли я перечитував це послання і шукав відповіді на свої питання душі, бажаючи зрозуміти Слово Боже, то зупинився на цих віршах, не зрозумівши, про що тут йде мова. Спробувавши подивитися їх у Новому Заповіті, перекладеному Міжнародним біблійним товариством, я був приголомшений написаним: «Так невже я став вашим ворогом, кажучи вам істину? Я знаю, що ці люди ревниво намагаються перетягнути вас на свій бік, але до добра це не призведе. Вони лише хочуть відірвати вас від нас, щоб ви стали їх прибічниками» (новий переклад).
Таким чином, ці люди не просто помилялися в розумінні і викладанні Євангелія (що було б якоюсь мірою простимим для них), а свідомо перекручували його з метою зробити цих людей своїми прибічниками. Зверніть увагу, не Христовими послідовниками і учнями, а своїми, нарядивши їх у свої переконання як у національне вбрання. І якщо ми задамося питанням, звідки з’явилася ця проблема в галатійських церквах, то якоюсь мірою для нас це буде сенсацією, бо вона росла з Єрусалимської церкви та інших церков, що розташовані в Юдеї. Але не від самих апостолів, а від тих, хто в цих громадах перебував, так і не відокремившись від своєї «ортодоксії». Хоча люди, які бентежили вірних з Галатії, прикривалися іменами апостолів (а саме: апостолом Петром), проте діяли лукаво і підло, використовуючи в церкві задля своїх корисливих цілей чийсь авторитет. Тому нам детальніше необхідно розглянути джерело, що виникло в цій історії і з якого походили проблеми: «А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете. Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим» (Дії 15:1-2).
Отже, серйозна проблема виникла в розумінні в досить великої кількості людей, на чому базується спасіння людини. І навіть на цьому ґрунті «суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними», тобто з тими, хто учив інакше і не мав або не хотів мати ясної і конкретної основи, на чому засноване спасіння грішника. Що ж ми читаємо далі, розглядаючи цей же 15-й розділ Книги Дій апостолів?
«Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними. Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли» (Дії 15:4-5).
От основний корінь виниклої проблеми. Він полягав у тому, що з тих, хто вже увірував в Ісуса як Сина Божого і Спасителя, на жаль, залишалися ще багато з певним законницьким стереотипом, який полягає в тому, (як вони вважали), що усі мають бути такими, як вони, скрупульозно дотримуючи все те, до чого вони звикли. Причому часто це було пов’язане навіть не із самим законом, а з його тлумаченням (часто неправильним).
Навіть моральний закон, який і сьогодні актуальний, учить людину справедливості, стриманості, святості, і дійсно виконує своє призначення, жодним способом не може врятувати людину. Це робить саме Євангеліє. Але навіть не про моральний закон йшла мова в спорах першого століття, а про те, щоб людей, які повірили, штучним чином зробити схожими на себе у своєму культурному контексті.
Зверніть увагу, що Біблія, кажучи про цих людей, описує їх як тих, що увірували, але ще не звільнилися від своїх забобонів, заснованих на «фарисейській партії». А це і поклало початок іншого Євангелія, який досі існує серед різних людей і в різних релігійних обгортках (формах) та викладається як істина про спасіння.
Звичайно, будь-яка істина Біблії повинна мати видиме вираження, та і культурний контекст теж грає свою певну роль у Божому провидінні. Також у кожній церкві або общині існує певна форма поклоніння. Нормально, коли біблійні істини впливають на життя людей, і ця форма поклоніння прославляє Бога. Так і має бути. Форма або традиції не завжди є перешкодою для Бога. Навпаки, у нашому ліберальному сучасному суспільстві, можливо, цього іноді і не вистачає. Але коли форма поклоніння або традиція стають так званим Євангелієм, тоді починаються проблеми.
І це були проблеми не лише деяких людей Єрусалимської церкви – це і сьогодні можуть бути проблеми людей, які належать до християнського співтовариства.
Це трапляється тоді, коли люди хочуть, щоб інші були схожі на них, а не на Христа. Чи коли домагаються свого, видаючи це як Божу істину. Хоча це явище здатне приймати різні форми, за своєю суттю воно залишається і є іншим Євангелієм. І ось до якого висновку приходять збори Єрусалимської церкви, вислухавши дуже важливі слова Петра і зробивши правильні висновки: «Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували. І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони» (Дії 15:7-11).
Подивіться, яка праведна реакція після цих слів сталася в тих, хто там перебував: «І вся громада замовкла» (Дії 15:12а).
