Пізнали Його в ламанні хліба.
Упізнали Його під час ламання хліба – їхні очі відкрилися, хоча й раніше їхні серця палали, коли дорогою пояснював їм Писання. Змінився також напрямок їхнього життя: ті, хто покидав Єрусалим (може, боялися?), тепер поспіхом поверталися туди, щоб розповісти учням про зустріч із Воскреслим.
Коли перебуваємо в храмі, там теж ламають хліб і пояснюють Писання. Та чи здатні ми відкрити своє серце й очі? Побачити, досвідчити справжню дійсність воскреслого Ісуса, прихованого не тільки під виглядом хліба, а й присутнього у священникові (можливо, не надто красномовному), присутнього в спільноті, яка занадто «тягне» радісні великодні пісні? Прихованого під виглядом штучних квітів і електричних лампадок.
Деколи це важко, але для чого ж нам віра, як не для того, щоб зазирнути в глибину та побачити те, що приховане й водночас найважливіше для нас. Відкриймо очі й побачмо Ісуса, і це змінить напрямок нашого життя.
