Відкриймо очі (Лк. 24:13-35)

Пізнали Його в ламанні хліба.

Упізнали Його під час ламання хліба – їхні очі відкрилися, хоча й раніше їхні серця палали, коли дорогою пояснював їм Писання. Змінився також напрямок їхнього життя: ті, хто покидав Єрусалим (може, боялися?), тепер поспіхом поверталися туди, щоб розповісти учням про зустріч із Воскреслим.

Коли перебуваємо в храмі, там теж ламають хліб і пояснюють Писання. Та чи здатні ми відкрити своє серце й очі? Побачити, досвідчити справжню дійсність воскреслого Ісуса, прихованого не тільки під виглядом хліба, а й присутнього у священникові (можливо, не надто красномовному), присутнього в спільноті, яка занадто «тягне» радісні великодні пісні? Прихованого під виглядом штучних квітів і електричних лампадок.

Деколи це важко, але для чого ж нам віра, як не для того, щоб зазирнути в глибину та побачити те, що приховане й водночас найважливіше для нас. Відкриймо очі й побачмо Ісуса, і це змінить напрямок нашого життя.

Попередній запис

Достатньо однієї «стрілистої» молитви (Лк. 23:44-46,50,52-53; 24:1-6)

У руки Твої... Що маємо зробити, щоб потрапити до пекла? Нічого! Найімовірніше, ти прямуєш правильним шляхом. А що вчинити, щоб ... Читати далі

Наступний запис

Замість вірити – дискутували (Лк. 24:13-35)

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Людина має великий розум, але часто його недостатньо. Бувають такі справи, які перевищують ... Читати далі