Розділ 6:1-14

6:1-7:6 – Probatio або ядро аргументу

Композиція

Як апостол Павло зможе показати, що вірні не можуть перебувати в гріху чи його коїти? Який аргумент він наведе? Чи скаже він, що Бог не бажає цього? Але Божа воля була дана нам у Законі та його вимозі «не…». Окрім того, ми вже не під Законом! Чи скаже він, що хрещені трансформувалися, прийнявши Святого Духа, і що Дух не може спонукати нас бажати зла? Фактично, Павло спочатку приступить до того, щоб дати христологічну основу для етичних дій охрещених: саме їхня єдність із Христом остаточно відокремлює їх від гріха і навертає до праведности!

Вірні не можуть залишатись у гріху, бо вони вмерли з Христом для гріха і покликані служити праведності. Перші дві одиниці відповідають на заперечення, котре визнавець Тори не зможе не висунути, почувши, що апостол Павло каже в 5:20-21: якщо тих, які були оправдані, було оправдано без діл Закону, чи означає це, що їм більше не потрібно коритися жодному правилу, що вони вважають Тору неважливою? Як їм слід жити без неї, адже в ній була виявлена Божа воля? Так апостол Павло мусить зайняти позицію щодо зв’язку між хрещеними та моральним учинком загалом.

Аргумент розвивається так:

  • 6:1-14 – (subpropositio в. 1-2): охрещені не можуть більше залишатись у гріху, бо вони вмерли для гріха і живуть у Христі/з Христом; наголос на перебуванні з Христом (в. 4-6, 8).
  • 6:15-23 – (subpropositio в. 15): звільнені від гріха, охрещені не живуть у стані зловживання свободою, а в служінні Богу та праведності; знову з’являється лексикон свободи і рабства.
  • 7:1-6 – висновок аргументу (в. 1-4) і підготовка до того, що йде далі (в. 5-6).

Перші дві одиниці мають однакову послідовність.

6:1-14 6:15-23
Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!
в. 3 Чи ж ви не знаєте, що: [пояснення] в. 16 Хіба не знаєте, що: [пояснення]
[пояснення] в. 12-13 [пояснення]в. 19бв
[обґрунтування] в. 14 [обґрунтування] в. 20-23

 

На перший погляд, початкові запитання (6:1,15) повторюються, проте насправді це зовсім не так. Передусім, не потрібно забувати про (біблійну та єврейську) різницю, яку вже згадано щодо Рим. 1-3, між «бути грішником», категорія тих, які перебувають під тотальним пануванням гріха, і «грішити», дієслово, яке не обов’язково припускає, що людина є в полоні гріха й відокремлена від Бога. Проте, крім цього, запитання самі собою є комплементарними. Перше має на увазі помноження благодаті, маніфестованої в Ісусі, а друге – той факт, що Закон не може накладати санкції на тих, хто не є його суб’єктами.

Можна перефразувати так: «Якщо Божа благодать помножилася для грішників, якими є усі ми, чому ж нам не слід залишатися такими, щоби вона продовжувала примножуватись?» (6:1); і «Закон карає переступи, але ми є суб’єктами іншого режиму, а саме – благодати, тому наші гріхи не можуть бути покарані; чому нам варто турбуватися про те, аби не грішити?» (6:15).

6:1-14 – Композиція

Після subpropositio (в. 1-2) іде коротке пояснення (щодо «як» і «де» смерти для гріха = в. 3-4), яке продовжує повчання апостола Павла щодо наслідків хрещення. Вірш 4 викладає точки зору, на яких буде наголошено в кожній із підодиниць. Вірші 5-10 є виразно паралельними, тут в. 5-7 наголошують на смерті (з Христом) для гріха, а в. 8-10 роблять наголос на житті (знову ж, із Христом). (Див. таблицю далі). Вірші 12-14 просто змальовують наслідки становища охрещених у формі закликів: померши для гріха і живучи для Бога, їм більше не варто грішити.

в. 4а готує аспект в. 4б готує аспект
а «смерть для/з»

в. 5 Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення.

«життя з»

в. 8 А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо.

в. 6 Знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха. в. 9 Знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше!
в. 7 Бо хто вмер, той звільнивсь від гріха. в. 10 Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.

 

Застосування:

в. 11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха, в. 11 й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.

 

Вірш 4в готує аспект «жити новим життям»

  • а = 12 Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей.
  • б =13 І не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности,
  • б’ = 13 але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.
  • а’ = 14 Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю.

6:1-14 – Ключі для читання

(а) Щоби сказати, що хрещені не можуть перебувати під владою гріха, інакше кажучи, залишатися грішниками, апостол Павло, вочевидь, мусить показати, що вони були остаточно відокремлені від гріха. Та як він може це показати? Звертаючись до їхньої внутрішньої трансформації через те, що в їхні серця було влито Святого Духа, повторюючи та розширюючи твердження в Рим. 5:5? Апостол Павло зробить це, та лише в Рим. 8. Перший доказ, який фактично є вирішальним, має христологічну основу: у Рим. 6:1-14 Павло пригадує, що хрещення є смертю з Христом для гріха, а тому й остаточним відокремленням, яким була і Христова смерть. Зауважте парадокс: смерть є остаточним відокремленням, але ця смерть є позитивною, адже це – смерть із Христом, і вона відокремлює нас від того, що відокремлює нас від Бога, а саме – від гріха.

(б) Але Христос помер один раз за всіх і, воскреснувши, не помре знову. Бути об’єднаним із Христом означає бути об’єднаним із живою людиною, а не з мертвою. Тоді як може кожна хрещена людина померти із Христом для гріха, якщо правда, що Христос більше не помре? Чи хрещення робить нас сучасниками Його смерти на Голгофі? Так, у тому сенсі, що ця смерть була звільненням усієї людської раси на всі віки. Але апостол Павло також звертається до теперішнього становища Христа, Який, хоч і воскреслий, проте залишається мертвим для гріха в тому сенсі, що Він остаточно відокремлений від нього. Будучи об’єднаними із Христом через хрещення, вірні беруть участь у цьому стані відокремлення від гріха: єдність із живою людиною par excellence однаково є смертю для гріха, і «коли» такого відокремлення датується хрещенням, коли вірні отримують Дух споріднення.

Попередній запис

Розділ 5:15-21

5:15-21 – Ключі для читання (а)   Апостол Павло та єврейська традиція. Зіставлення, розвинуті в Рим. 5:15-19, знаходимо не лише в ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 6:1-14 – Розвиток аргументації

Щоби зрозуміти цей уривок, важливо побачити, що апостол Павло йде далі за допомогою низки поступових уточнень, оскільки, хоч в. 2, ... Читати далі