Розділ 5:1-11

Послання до римлян 5-8: Теперішнє і майбутнє охрещених

а. Функція Послання до римлян 5 в аргументації

У Рим. 1-4 виклад Рим. 1:18-3:20 і 3:21-4:25 мав дві стадії в одному процесі обґрунтування. Роллю цих двох частин було пояснити й підкріпити певні твердження в принциповій propositio (особливо Рим. 1:17), показавши, що немає привілеїв, до застосування яких можна закликати перед лицем Божої відплати. Коротко кажучи, вирівнявши становища єврея та неєврея (1:18-3:20), апостол Павло може стверджувати, що Божа справедливість маніфестована всім, без жодної дискримінації, на основі самої віри, і що це вже тривалий час підтверджувала і Тора (3:21-4:25).

Запитання чи є 5 глава Послання до римлян висновком, у христологічному ключі, виникає з Рим. 1-4, на що, здається, вказує «отож» у 5:1? Але в порівнянні з висновками до інших частин (8:31-39; 11:33-36), цей був би дуже довгим (закінчується не раніше, ніж у 5:11). Безумовно, зробити висновок до викладу Рим. 1:18-4:25, наполягаючи на вірі, котру підтримує в нас дар Божого оправдання, означає відкрити горизонт перед людством, яке відтепер прямує до свого спасення. Проте, таке відкриття робить Рим. 5:1-11 більше вступом, аніж висновком, оскільки тема надії та майбутньої слави охрещених повторюватиметься кілька разів у Рим. 6-8. Окрім того, зв’язків між Рим. 5 і попередньою аргументацією практично не існує. Власне, Рим. 1:18-4:25, у ретельному просуванні, переповненому прикладами, зіткнувся з питанням оправдання «як»: з ділами Закону чи без них. Здається, це точка, до якої апостол Павло хотів привести: показати, що все людство, юдеї та греки, отримало свою праведність самою вірою, і що це, власне, є фундаментальною характеристикою Євангелія, бо в Ісусі Христі Бог остаточно підтвердив цю віру (без діл, яких вимагає Мойсеїв Закон), що є унікальною умовою, потрібного для отримання оправдання. Тепер у Рим. 5-8, апостол Павло полишає тему «самою вірою», і вона не буде предметом розмови аж до кінця частини, що є подальшим знаком, що Рим. 5 розпочинає новий виклад аргументації.

б. Риторичні одиниці, Рим. 5-8

5:1-11 –  вступ до частини

5:12-21 –  підготовка до probatio, за допомогою порівняння (synkrisis) двох зіставлених фігур і систем: Адама та Христа, ікономія гріха та ікономія благодаті

5:20-21 –  порівняння закінчується propositio, котра формулює питання, що будуть досліджені й визначені (між благодаттю і гріхом, законом і благодаттю, законом і гріхом):

  • Мойсеїв Закон збільшив кількість гріхів;
  • Благодать його перевершила (поза Законом)
  • через Ісуса Христа

6:1-8:30 –  низка доказів (probatio) у трьох стадіях:

  • А: 6:1 – 7:6 (з subpropositio в 6:1, повторено в 6:15): охрещені не можуть залишатись у гріху, бо вони вмерли для гріха з Христом
  • 6:1-14
  • 6:15-23
  • 7:1-6 (subperoratio або частковий висновок, також готує до наступних одиниць)
  • Б: 7:7-25 (з subpropositio в 7:7): Закон є святим, але він служить гріхові й не може звільнити своїх суб’єктів від їхньої природної слабкости
  • 7:7-13 (в. 13 є переходом)
  • 7:(13)14-25
  • А’: 8:1-30 (subpropositio в 8:1): те, що не міг зробити Закон, Бог зробив у Христі. Вірні отримали Духа і, разом із ним, усиновлення та спадщину.
  • 8:1-17 – дар Духа та його наслідки
  • 8:18-30 – теперішні страждання і майбутня слава

8:31-39 – peroratio (з акцентами гимну)

У порівнянні з попередньою частиною, де питання є головно теологічним (Божа справедливість, її маніфестація та способи реалізації), перспектива Рим. 5-8 є переважно сотерологічною, адже вона описує дії, особливо – теперішній і майбутній статус охрещених. Апостол Павло більше не зосереджує свій аргумент на унікальній модальності (сама віра без діл Закону), в якій оправдання діяло завжди. Натомість він наполягає на ситуації та можливостях – спасительних, а також етичних – які відкрито перед охрещеними, що тепер живуть у Христі і з ним.

5:1-11 – Композиція

Короткий вступ (в. 1-2а): від Божої діяльности в минулому до теперішнього становища, мир із Богом, після чого йде початкове твердження про надію (в. 2б), яке готує до подальших віршів:

І. Обставини й умови надії (в. 3-4)

ІІ. Надія, причини для надії та об’єкт надії (в. 5-10)

в. 5а: Дія надії: вона не засоромить (цей компонент є ключовим: пор. різноманітні алюзії до «вихваляння» у Посланні до римлян)

в. 5б: Причина, подана (ratio) у теперішньому часі: любов Бога влита в серця наші

в. 6-10: Пояснення ratio

1) в. 6-8: Божі дії для нас у минулому, запевнення на майбутнє

  • α. (в. 6) спокутна смерть (у минулому)
  • (в. 7-8 = expositio, детальне пояснення, щоби з’ясувати і наголосити на одному аспекті)
  • β. «тим більш тепер» есхатологічного спасення (майбутнє).

2) в. 10-11: примирення, запевнення спасення:

  • α. (в. 10а) смерть як примирення (у минулому)
  • β. (в. 10б) «тим більше тепер» спасення і життя (у майбутньому).

5:1-11 – Ключі для читання

(а) Усі людські істоти були ласкаво оправдані вірою. Але коли їх простили та помилували, що з ними стається? Чи змінюють вони свої життя? Які горизонти перед ними відкриваються? Саме на ці запитання відповідає апостол Павло в Рим. 5, наголошуючи на надії, яку пропонують тим, кого оправдав Бог. Якщо аргументація Рим. 1-4 наголошувала на вірі як на засобі одержання оправдання, то аргументація в Рим. 5-8 робить нарис підґрунтя і компонентів надії, яку призначено для вірних. Рим. 5:1-11 подає, у загальних рисах, причини для цієї надії:

(1) Причини в теперішньому стані нашого існування (в. 5): тому що Бог послав Святого Духа в наші серця. (Щодо зв’язку між «любов’ю» та «Святим Духом», див. також Рим. 15:30; 1Кор. 14:1; 2Кор. 6:6; Гал. 5:22; Фил. 2:1; Кол. 1:8). Чи робить апостол Павло алюзію до обіцянки, яку дав Бог в Єз. 36:26-27?

«І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати».

Таку алюзію неможливо продемонструвати; з іншого боку, немає сумнівів, що образ Духа, Якого виливають, походить із Йоіл. 3:1-2.

(2) Причини в минулому: (а) апостол Павло згадує смерть Христа за нас і наголошує, що Бог не може піти далі, ніж це. У цьому – тягар аргументу a fortiori: якщо в Христі Бог пішов на такі крайнощі, це мусить спасти нас.

(б) Апостол Павло бажає, щоб його читачі затрималися на смерті Христа та її надмірності (пояснення, латинською expositio, у в. 7-8 має саме таку мету). Христос помер за (апостол Павло не подає значення цього прийменника: «замість» чи «в ім’я»? і т. д.) безбожних і грішників, тобто, за нас. Поміщення всіх людей у ряди грішників не є узгодженим із єврейською номенклатурою, котра обмежує класифікацію до (1) необрізаних, тобто поган (греки, римляни, варвари), і (2) юдеїв-апостатів: пор. 1Мак. 2:44, де контекст вказує, що така назва описує євреїв, які співчували елінізму. Прикметник «нечестивий» також звертається до тих, що відкидають або не знають Мойсеїв Закон, проте тих, які, коячи гріхи, все ж люблять Закон і намагаються дотримуватися його, ніколи не назвали б «грішниками», «безбожними» чи «поза Законом». Через попередній виклад (Рим. 1-4) апостол може сказати, що всі людські істоти є грішниками, не маючи потреби надалі це доводити.

(в) Чому в цих віршах так сильно наголошено на хвальбі? У в. 2-3 доповнення до дієслова «хвалитися», а саме надія та утиски, чітко вказують на те, що хвальба вірних (1) не походить від їхніх власних учинків або здібностей, а виключно від дій Бога; (2) маніфестована не лише в щасливі часи, а й у найбільших небезпеках; (3) є важливою реакцією, бо вона маніфестує силу Божої дії та Євангелія. «Хвалитися» означає не просто почувати гордість, а говорити про неї вголос перед іншими людьми, які, таким чином, є законними свідками правди проголошення. І хвальба, котру апостол Павло протиставляє безчестю чи осоромленню (в. 5), необхідна настільки, що позначає привласнення наслідків дару спасення: якщо вірні не можуть показати, що вони гордяться Євангелієм, чи справді воно може бути свідком Божої справедливости й милосердя?

Попередній запис

Розділ 4:9-25

4:9-12 Вірші 9-12 ще більше наполягають на тому факті, що Авраам був зарахований як праведник у ситуації, описаній у Пс. ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 5:12-21

5:12-21 – Композиція та функція Цей уривок є простим представленням у формі порівняння відомих фігур і фактів, які всі визнають, ... Читати далі