Про решту матеріалів мало що можна сказати. Для детальнішої інформації, ніж та, що подана далі, дивіться коментарі на окремі книги.
Пастирські послання
Перше послання до Тимофія не має характеристик Павлового послання, оскільки воно майже цілком є загальним, тобто, є «посланням». Проте автор використав імена Павла і Тимофія і в 1:3 додав трохи місцевого колориту. Для порівняння, Друге послання до Тимофія заходить набагато дальше у своїй схожості до послань апостола Павла. Автор подав вступну подяку і посилається на ряд осіб і подій так, наче читачам відомо про них. Наприкінці є згадки про подорожі, заключні привіти й завершальне побажання благодати. З іншого боку, основна теза (схожа на основну тезу Першого послання до Тимофія) не залежить від особистих характеристик. Послання до Тита також посилається на непояснених осіб і події, проте в ньому немає подяки, а завершення є рудиментарним. Більшість сучасних учених уважають ці три писання такими, що написані після апостола Павла, на основі їхньої теології та словника. Вивчення листів підтверджує це судження: всі вони є, мабуть, «посланнями», а не «листами».
Соборні послання
Послання апостола Якова точно є загальною працею, адресованою «дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні». Воно має епістолярний початок, де як привітання використано слово chairein, але подальших епістолярних ознак немає.
Так само Перше послання Петра адресовано «захожанам Розпорошення», а тому не є «листом». Воно має епістолярний початок, і автор, як і апостол Павло, використовує в привітанні слова «благодать і мир». Як і Друге послання до коринтян, воно починається з благословення (2Кор. 1:3а = 1Пет. 1:3а), але після того всі ознаки структури послання зникають, аж поки в 5:11 не з’являється доксологія. Проте є підпис, в якому названо Силуяна та Марка, заклик до «цілунку любови» та закінчення з благословенням миру.
Друге послання Петра адресовано ще загальнішій авдиторії. Привітання, здається, базується на привітанні Першого послання Петра. Немає подальших спроб створювати ефект «листа», хоч у 3:1 автор каже про себе, що пише послання (сиквел до Першого послання Петра) й посилається на «усі» листи апостола Павла (3:15-16).
Перше послання Івана Богослова не має ознак «листа»; його автор приміряє на себе роль учителя («Я»), котрий пише на благо людей («діточки»), що потребують його послання (2:1,7,12,26; 5:13). Маленькі Друге та Третє послання Івана Богослова, з іншого боку, хоч і теологічно подібні до Першого послання Івана Богослова, дуже схожі за своєю структурою на послання.
Послання апостола Юди має стилізований епістолярний початок, який слугує вступом до уривка, що постає також як 2Пет. 2:1-18. Воно завершується літургійною доксологією.
Інший матеріял Нового Заповіту
Послання до євреїв є величним гомілетичним есе; очевидно, воно не є «листом». Немає епістолярного початку. Автор пише своє «слово попередження» (13:22) для загальної авдиторії. Проте зроблено так, щоби глава 13 здавалася кінцем послання апостола Павла – із заключними закликами, рекомендаціями наставників, проханням про молитву, благословенням і підписом, в якому навіть згадано Тимофія, і закінчується він побажанням благодати. Ця глава є чіткою вказівкою впливу корпусу послань апостола Павла на пізніших християнських авторів.
Цікаво, що текст Об’явлення Івана Богослова поміщено в епістолярний каркас (1:4; 22:21). Цей прийом і сім послань до семи Церков у 1:4-3:22 можуть відображати вплив корпусу послань апостола Павла. Більше в цій книзі немає нічого схожого на послання.
Вбудовані послання знаходимо в Діях апостолів 15:23-29 і 23:26-30. У них використано привітання chairein, а перший уривок завершується світським «бувайте здорові» (лише тут у НЗ).
