Щоби зрозуміти апостола Павла як автора послань, мусимо прояснити, які саме послання він, можливо, писав. Загалом, послання в корпусі послань апостола Павла визнавали не Павловими на основі або їхнього богословського змісту, або їхньої лексики та стилю. Вкінці XIX ст. багато німецьких учених уважали, що лише Послання до галатів, Послання до римлян і Два послання до коринтян (Hauptbriefe або «головні послання») були автентично Павловими (72 відсотки оригінального корпусу). Проте сучасна гуманітарна наука визнає Павловими також Послання до Филимона, Послання до филип’ян і Перше послання до солунян, а часто і Послання до колосян (загалом 90 відсотків усього). Більшість сумнівів стосуються Послання «до ефесян» (частково через його схожість із Посланням до колосян) і Другого послання до солунян (частково через його схожість із Першим посланням до солунян).
Проте, заперечення автентичності на основі схожості є важчим аргументом для підтримання, ніж це часто визнають. Зазвичай, схожість між двома текстами вважається доказом спільного авторства. А саме, апостол Павло часто повторював фрази та напрямки думки від одного послання до іншого.
Аргумент, який базується на відмінності, є серйознішим і набуває певної низки форм. Деякі вчені минулого покладалися на власний погляд на апостола Павла як на систематичного богослова і відкидали послання, що відрізнялися від Hauptbriefe. Інші вчені реєстрували, які слова використовував апостол Павло, і в якому значенні. Послання, лексика яких відрізнялася від установлених послань, відкидали як не-Павлові. Також враховували й характеристики стилю (як-от порядок слів і довжина речення). Сьогодні комп’ютери уможливлюють детальні аналізи текстів. Однак таку роботу потрібно виконувати надзвичайно уважно, і щоб уникнути впливу поставлених питань на результат, і через те, що тексти ці є відносно короткими для статистичної обробки. Досі комп’ютерний аналіз не дискваліфікував жодного елемента оригінального корпусу послань апостола Павла.
Розрізнення «лист/послання» є ще одним інструментом для підтвердження автентичності: важко уявити ситуацію, в якій «лист» (на противагу «посланню») не був би справжньою працею названого в ній автора. Послання апостола Павла різняться: ті, які він писав особам, котрих добре знав (наприклад, коринтян, галатів, филип’ян, солунян і Филимона), від тих, які він надсилав спільнотам, котрих ніколи особисто не відвідував (наприклад, римлянам). Перші зображають ситуації реального життя в діяльності апостола Павла та сповнені посилань на спільну неповторювану інформацію (до прикладу, «А про що ви писали мені», 1Кор. 7:1). Останні за своєю природою не припускають спільної інформації, та вони пов’язані з життєвою ситуацією апостола Павла (наприклад, Рим. 15:22-32). Очевидно, що Друге послання до солунян є «листом» («Чи ви не пам’ятаєте, як, ще в вас живши, я це вам говорив був?» 2:5). Послання до колосян із його особистими характеристиками (1:4,9; 2:1; 4:7-8) та близьким зв’язком із безсумнівно справжнім Посланням до Филимона (зауважте спільний список осіб, яких вітають, і додаткову увагу, приділену обов’язкам рабів у 3:22-25), також, найімовірніше, є «листом». Посланню «до ефесян» бракує особливого зв’язку з Посланням до Филимона, але воно має такі ж особисті вказівки, що й Послання до колосян (1:15-16; 3:1-4,7-8,13; 4:1; 6:21-22), і, можливо, також є «листом». Якщо ці останні три є «листами», мабуть, їх написав апостол Павло. Для детальнішої інформації стосовно окремих послань дивіться коментарі на них.
Апостол Павло як автор послань
Апостол Павло використовував послання, щоби бути присутнім серед тих спільнот, які він заснував або бажав відвідати в той час, коли був фізично відсутнім (пор. 1Кор. 5:3; Кол. 2:5). Ми схильні вважати його послання письмовими текстами, та для апостола Павла вони були усними. Він диктував їх писареві. (У 1Кор. 1:16 знаходимо поправку до продиктованого; у Рим. 16:22 – ім’я писаря). Їх виголошували усно перед спільнотами, до яких вони були адресовані (1Сол. 5:27; в античному світі читання подумки було рідкістю). Посланці були представниками апостола Павла і могли робити додаткові заяви (пор. Кол. 4:7-8; Еф. 6:21-22). Щоби засвідчити авторство своїх послань, апостол Павло власноруч додавав рядок чи два, як ми тепер використовуємо підпис (наприклад:1Кор. 16:21-24; Гал. 6:11-18; і 2Сол. 3:17-18: «Це править за знака в усякім листі. Так пишу я»).
