Зробити із себе дурня? (Лк. 19:1-10)

Сьогодні на дім цей спасіння прийшло.

Варто ставитися до себе із самоіронією. Пригальмувати, розслабитися, почати більше прислухатися до серця, ніж до розуму, який постійно нашіптує: «Зважай на те, що скажуть люди».

Самоіронія, розслаблення й слухання власного серця може допомогти тобі пережити найбільшу пригоду життя, дати знову відчути, як смакує це життя, а може, навіть посмакувати цим життям уперше.

Саме це трапилося із Закхеєм: він виліз на смоковницю і зустрів Ісуса – найбільшу пригоду свого життя. Ти можеш учинити так само. Питання лише в тому, чи зможеш зробити із себе дурня? «Слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!» (1Кор. 1:18).

Попередній запис

Ще півлітра (Лк. 18:35-43)

А він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! Сліпий знав, чого хотів. Його втихомирювали, та він, усупереч усьому, ... Читати далі

Наступний запис

Варто сказати «так» (Лк. 19:11-28)

Не хочемо, щоб він був над нами царем! «Не хочемо, щоб він був над нами царем!» (Лк. 19:14). Знаємо, якою ... Читати далі