Їзда без рук (Лк. 17:7-10)

Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

Коли під час курсів водіння автомобіля я вперше сів за кермо й рушив у першу поїздку, то з подивом відзначив, що в мене непогано виходить. І лише пізніше помітив, що інструктор має на своєму боці педаль газу та педаль гальм і що саме завдяки його маневрам, виконаним у відповідний момент, автомобіль не глухнув і їхав далі.

Так само відбувається й у житті: діловито тримаємо руки на кермі, й нам здається, що керуємо своїм життям. Та це нісенітниця – не керуємо своїм життям, не пануємо над ним. Існує тільки один Володар – Ісус Христос, – а ми всі є непотрібними слугами (пор.: Лк. 17:10). Щоправда, можемо керувати своїм життям самі, але в такому разі нас чекає одно – дерево та рів на найближчому повороті.

Отож, курси водіння та наше життя дуже схожі. Водночас вони й суттєво відрізняються. Їздити на автомобілі можна навчитися, тож за якийсь час уже порадимо собі без інструктора. А от щоб навчитися жити, треба дедалі більше й сміливіше віддавати кермо Ісусові.

Попередній запис

Легко і важко (Лк. 17:1-6)

Додай Ти нам віри. Якщо хтось згрішить проти тебе – пробач. Якщо згрішить повторно – пробач. Якщо знову згрішить проти ... Читати далі

Наступний запис

Дякую (Лк. 17:11-19)

Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? Скільки людей вірить у Бога? Це залежить від обставин. Коли тривожно, коли ... Читати далі