Небесні скарби

«Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Мт. 16:24). А брати хреста і слідувати за Спасителем насправді воліє не так вже багато людей. Просто слідувати – зголосилося багато б, а з хрестом – ні. Проте Спаситель відразу попереджає, що слідування за Ним пов’язане з певними втратами та обмеженнями, часом з муками та поневіряннями, а деколи навіть з мученицькою смертю.

Слідування за Христом – це тяжка робота над собою, боротьба з власними гріхами та вадами, з кепкуванням, а то і явною ворожнечею оточення, але зовсім не легка піша прогулянка, як це сприймається деякими наявними людьми. Людьми, які начебто плекають добрі наміри, проте не готові жертвувати чимось суттєвим, вже не кажучи про власне здоров’я і життя, заради досягнення високої мети. На кшталт багатого юнака, який одного разу звернувся до Спасителя з цілком серйозним запитанням: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?»  (Мт. 19:16).

І начебто отримав відповідь на поставлене запитання: «Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді» (в. 17), але сумління все одно не давало йому спокою, через що він не відставав від Спасителя: «Я виконав все. чого ще бракує мені?» (в. 20). Складається враження, що сумління юнака не заспокоювало дотримання встановлених на той час релігійних приписів, відчувається, що він шукав чогось більшого… але знайшовши, не зміг віднайти в собі сили покинути все, взяти свого хреста і піти вслід за Спасителем: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною» (Мт. 19:21). Земне багатство виявилося для юнака реальнішим за небесне: тому він не роздав земні скарби, щоб здобути небесні, а через те і не пішов за Спасителем.

Цей безіменний юнак для багатьох став символом втрачених можливостей: не зміг розстатися з малим, щоб здобути незрівнянно більші цінності. Усе саме так, але не поспішаймо з критикою, адже переважна більшість з нас явно не краща за нього. Ми всі чудово знаємо, що люди, які присвячують себе на служіння Богові, коли вони буквально покладають власне життя на вівтар цього служіння, усі ті люди, хто заради Іменні Христового «кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя» (Мт. 19:29). І нагорода цих людей буде великою до такої міри, що «чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1Кор. 2:9).

Це все багатьом добре відоме, але чому виявляється так мало охочих брати хрест та йти за Спасителем, повністю віддаючись Його святій волі і покладаючись лише на Нього?

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНебесні скарби


Ваш коментар: