НЕ БІЙСЯ

“Чи я не молюся, чи не ходжу до церкви, нещасть не меншає, лише збільшується”, – такі слова можна часто почути від прихожан і випадкових осіб, що при потребі переступають поріг храму. “Ще проповідують милосердного і люблячого Бога, – не вгавають вони, – і де ця любов, коли прошу в наглій потребі, нічого не отримую!” “Що вони проповідують! Покору, слабкість і смерть”, – виривається з розпачливих уст людини слово, коли тягар хрестів усугубляється і, на її думку, їх несила нести. У сьогоденні такі думки, як сніжинки в часі завірюхи, навівають страх перед майбутнім і позбавляють надії, сіють зневіру, яка обриває сенс життя, виставляють любов на посміх, ототожнюючи її з похітливими бажаннями.

Якби людина, що переступила поріг храму і піднесла очі на хресне розп’яття, не губилася в багатослів’ї, зважила побачене, то відчула б спершу співчуття до Того, хто простягнув прибиті руки на хресті і бажає обійняти всіх тих, які з вірою до Нього прибігають, переоцінила б свої потреби і вимоги до Бога. На перший погляд, перед нами Мовчазний, Терплячий Богочоловік, але це лише на перший погляд. Хто зосереджується перед Розп’ятим Христом, отримує ласку пізнавати в Ньому добро. Добро моє, мого приятеля; добро, котрим оплачено наше право на життя в Бозі. Це добро має ціну. Це добро мені “купили” батьки і хресні запевненням, що я відрікся злого духа, що ходитиму в Божих заповідях, що збережу своє тіло неоскверненим і буду чесним членом Христової Церкви. Чи це велика ціна? Але ж я, та й ми всі разом, не платимо тієї ціни, Розп’ятий, як добрий батько, підсилює наші старання Своїм терпінням, несенням наших тягарів розбуджує наше сумління, щоб співчуття Терплячому збудило акт покаяння.

Злука з Христом означає прийняття Божої ласки, у такому разі треба бути готовим на жертву. Але чи це усвідомила людина, що вимагає особливої уваги Бога до своїх, не завжди важливих потреб. Адже молиться, забуваючи, що Господь потребує безперестанної молитви. Жертвується з думкою – скільки користі для неї принесе її жертва. Працює з присмаком лінивства, навіть не відчуваючи, як розминулася з покликанням. Скільки прикрих звичок, бажання вигоди, байдужості до оточення – все це свідчить, що в нашому серці – жити з Христом – залишається лише бажанням.

Христос не обіцяє Своїм послідовникам земних вигод. І той, хто це зрозумів, відчув особливе збагачення. Збагатився, бо впевнився, що не самотній у своїх терпіннях; бо знайшов спокій від кари спомину і звиклостей через Святу Сповідь і очищення Святою Євхаристією; бо збагнув, що прощення – наймогутніша зброя, якою озброїв людину Господь.

Як можна говорити про Бога Христа і казати, що смерть і Його муки будуть тривати до кінця віку? Чи Йому так приємно від того? Та ні, але коли став відкупителем людського роду і прийняв, відтак розіп’яв гріхи людства, то продовжує їх знешкоджувати так довго, поки людина чинить гріх. Через те перед Христовим розп’яттям не будьмо шукачами дочасного, через призму Божої любові гляньмо на самих себе. Нам під силу зрозуміти, що зло злом не переможеш, що силою не заставиш людину бути чесною, що ці речі може здобути лише поміркована, згідна з Божим промислом і готова співстраждати з Богочоловіком людина. “Нехай буде воля Твоя”, – шепочуть людські уста, з тим приходить розуміння, що наш хрест з’єднаний з хрестом Христа. Це так перемінює погляд на страждання, що Голгофа перетворюється на Гору Преображення.

Попередній запис

З ТЕРПЕЛИВІСТЮ ДО ВОСКРЕСІННЯ

Як знеможений і розморений далекою мандрівкою подорожній, коли тільки побачить дерево, ще як там є джерело із студеною водою – ... Читати далі

Наступний запис

ВОСКРЕСІННЯ – СЛАВНА ПЕРЕМОГА

Звістила радість, тим хто плаче, Василь Полєнов Господи, я збагнув суть багатства, яке мені пропонуєш! І ... Читати далі